Ідея полі культурності набула розвитку в європейському контексті після того, як міжнародні структури (Рада Європи, Європейське Співтовариство) усвідомили вплив демографічного приросту (народжуваність та нові покоління) іноземних спільнот у Європі на полі етнічний та полі культурний характер наших суспільств, особливо на роль навчальних закладів у побудові нових суспільств.
Ці положення зазнавали глибоких змін протягом 80-х років. Підтвердження можна знайти в Резолюції Постійної конференції європейських міністрів освіти (Дублін, травень 1983), у Рекомендації R (83) 4 Комітету Міністрів Ради Європи щодо кращого забезпечення знаннями про Європу в середніх школах, у Рекомендації R (83) 13 Комітету Міністрів про роль середньої школи в підготовці молоді до життя і особливо в Рекомендації R (83) 18 про підготовку викладачів для навчання міжкультурному взаєморозумінню, зокрема в контексті міграцій.
Це спонукало до аналізу культури, пропонованої державними школами. Саме цю культуру, яку в адміністративному порядку запроваджують через освіту, слід було проаналізувати з тим, щоб побачити, наскільки вона відповідає ідентичності дитини; соціальна антропологія інших людей спонукає нас до подальшого розвитку соціальної антропології наших суспільств.
Для досягнення цієї мети необхідно було запропонувати вивчення культур країн іммігрантів усім учням, – включно з дітьми корінного населення, які завдяки цьому відкривали б для себе нові світи, – залучивши до педагогічних колективів іноземних викладачів, що є важливою умовою забезпечення обміну та співставлення інформації, а також підтвердження правдивого прагнення поважати інших; відтак, вийти за рамки етноцентризму освіти й шкільних підручників (зокрема з історії, географії та літератури), етноцентризму школи країни, що приймає, і етноцентризму країни, з якої походять іммігранти.
В даному випадку йшлося не про те, щоб додати якийсь предмет до вже існуючих навчальних дисциплін, а лише про врахування у навчальному процесі існуючої багатомовної та полікультурної ситуації.
Саме тому Рада Європи здійснила перехід від одиничного проекту, за яким для тих, хто мав "культурні відмінності", передбачалася спеціалізована освіта (експериментальні класи для шкільного навчання дітей іммігрантів), до навчання всіх культурному параметру, виявлення розбіжностей, "іншості", а також формування навичок і вмінь, необхідних для освоєння в полікультурному середовищі.
Такі нові положення дедалі більше відходять від шкільного становища дітей робітників-міґрантів та їх специфічних потреб. Навчальна система вже не розглядається як така, що має враховувати особливі потреби якоїсь категорії учнів, вона повинна адаптувати навчальний процес до нових вимог, які зумовлені полікультурним станом суспільства.
Сучасний європейський ландшафт містить багато нових елементів, серед яких, зокрема:
• остаточна осілість населення і пов'язані з цим навчальні та культурні аспекти стосунків на рівні спільнот;
• вплив мас-медіа, що віддзеркалюють інформацію та комунікацію в планетарному масштабі, на уявні та символічні аспекти стосунків між окремими особами та групами;
• розвиток колективних ідентичностей;
• відродження націоналістичних ідеологій та рухів, що проповідують ксенофобію, расизм та нетерпимість;
• побудова Європи, що перебуває в пошуку європейської ідентичності;
• розвиток фундаменталістських релігійних рухів, регіональних або локальних рухів;
• падіння комуністичних режимів у країнах Центральної та Східної Європи і розпад Радянського Союзу;
• піднесення національних меншин.
За кілька років такий стан речей призвів до постановки питання щодо здатності систем взагалі і шкільної системи зокрема передавати необхідні знання й навички з тим, щоб "дати змогу громадянам, які походять з інших країн, бути учасниками плюралістичного демократичного суспільства". Завдяки своїй здатності дати відповідь та таке питання інтеркультурна освіта була покликана зробити внесок на рівні освітніх концепцій та практики, в контексті вивчення прав людини та виховання, спрямованого проти нетерпимості й расизму...
Серед основних реалій, що характеризують полікультурне суспільство, автори відзначають такі:
• множинність внесків інших культур та цивілізацій до європейських культур;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „А. Перотті. Виступ на захист полікультурності“ на сторінці 1. Приємного читання.
