Художній авангард

Сучасна культурологія

Модерністська мистецька програма перейшла у спадок художньому авангарду 1920-1930-х pp., який став парадоксальною частиною тоталітарної культури міжвоєнного періоду XX ст. Художній авангард рішуче відкидає минуле і тільки себе визнає у праві існувати як у сучасному для нього, так і у майбутньому. Футуризм стає найбільш радикальним варіантом утопізму і робить "майбутнє" смислом свої художньої програми, бажаючи "викинути минуле з корабля сучасності". Художній авангард 1920-1930-х pp. прагнув влади і сподівався, що вона реалізує усі утопічні його проекти, хоч влада, забувши про нього, замінила його еклектикою. Але тоталітарна влада парадоксальним чином збігалася у своїх прагненнях з авангардними течіями тієї доби: видавати бажане за дійсне.

Між тим, не треба плутати мистецтво модернізму з мистецтвом авангардним, хоч в деяких випадках межу між ними провести доволі складно. Головна різниця між модернізмом та авангардним мистецтвом, на думку В.Руднєва, полягає в тому, що хоч обидва прагнуть створити дещо принципово нове, модернізм народжує це нове виключно в сфері художньої форми. Авангард робить особливий акцент на змісті. Авангард неможливий без скандалу, епатажу, "художньої антиповедінки". Натомість модерніст поводить себе так як звичайний митець, не прагне себе позиціонувати перед світом таким активним засобом, як це роблять авангардисти.

Спрямованість у майбутнє до незвичності, новизна дійсно притаманна авангарду як явищу і особливо на ранній стадії його розвитку. Авангардне мистецтво – мистецтво, яке виводить "на передній край" само себе як систему знаків, як окрему мову. Радикалізм авангарду ховається, можливо, у вказуванні на конкретну індивідуальну межу, межу власного мистецтва для кожного художника.

Авангардні явища характерні для всіх перехідних етапів і історії художньої культури, окремих видів мистецтва. Але тільки у XX ст. авангард починає мати глобальне значення феномену художньої культури. При всьому розмаїтті явищ, які включають в поняття "авангард", вони мають загальні культурно-історичні корені і деякі загальні характеристики. Авангард, насамперед,– це реакція художньо-естетичної свідомості на глобальний злам в культурно- цивілізаційних процесах, який був викликаний науково-технічним прогресом XX ст.

До характерних особливостей більшості авангардних феноменів відносяться: їх експериментальний характер, революційно- руйнівний пафос відносно традиційного мистецтва та традиційних цінностей культури, прагнення до створення принципового нового у всьому, засобах та механізмах художнього виразу, прагнення до ліквідації кордонів між традиційними для новоєвропейської культури видами мистецтва, тенденції для синтезу окремих мистецтв, до їх взаємодії.

Деякі напрямки авангарду полярно відрізнялись по відношенню до психологічних основ творчості та сприйняття мистецтва. Типовими напрямами в авангарді є футуризм, сюрреалізм, дадаїзм.

Якщо футуристи вважали мистецтво наймогутнішим інструментом "поринання у майбутнє", сюрреалісти ("надреалісти") ставили за мету показати в мистецтві світ внутрішніх переживань, снобачень, фобій тощо. Відомі сюрреалісти Л. Бюнуель та С. Далі створили на кіноекрані та в живописі образ незбагненного та невловимого внутрішнього буття людини. їх фільм "Андалузький собака" став своєрідним маніфестом цього стильового напряму.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Художній авангард“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Модуль I. Основні проблеми культурології

  • Основні підходи до культури

  • Предмет і методи культурології

  • Функції культури

  • Тема 2. Структура культури

  • Форми культури

  • Галузі культури

  • Види культури

  • Тема 3. Людина і культура

  • Образи людини в архаїчних і стародавніх культурах

  • Образ людини в культурі європейського Середньовіччя, Відродження та Нового часу

  • Людина в XX ст. Трансгуманізм та перспективи розвитку людини

  • Тема 4. Українська культура як об'єкт культурологічного дослідження

  • Особливості української культури та методологія її вивчення

  • Тема 5. Поняття соціокультурної динаміки

  • Поняття й основні теорії історико- культурного процесу

  • Основні соціокультурні революції

  • Тема 6. Сучасна медіа-культура

  • Типологія медіа

  • Традиційні та нові медіа

  • Медіа як фактори соціокультурних трансформацій

  • Медіа: посередник і середовище. Феномен медіа-культури

  • Функції медіа культури

  • Тема 7. Особливості та основні етапи розвитку світової художньої культури

  • Художня культура давніх цивілізацій

  • Художня культура доби Середньовіччя

  • Візантійський стиль

  • Романський стиль

  • Художня культура Відродження та Нового часу

  • Бароко

  • Регентство

  • Рококо

  • Класицизм

  • Реалізм

  • Ампір

  • Художня культура XIX ст.

  • Академізм

  • Прерафаелізм

  • Імпрессіонізм та постімпресіонізм

  • "Новий стиль"

  • Трансформації художньої культури ХХ-ХХІ ст.

  • Художній авангард
  • Радянська художня культура та радянський андеграунд

  • Теорія і практика постмодерністського мистецтва

  • Модуль II. Провідні напрями сучасного культурологічного знання

  • "Нова культурна історія"

  • Меморіальна культурологія

  • Історична концепція пам'яті

  • Тема 9. Постмодерні напрямки досліджень культури

  • Постмодерністські теорії

  • Постмодернізм у літературі та мистецтві

  • Тема 10. Гендерні дослідження

  • Етапи гендерних досліджень

  • Теоретико-методологічні основи гендерних досліджень

  • Постґендерні дослідження та виникнення квір-теорії

  • Тема 11. Постколоніальні студії, теорія меншин та мультикультуралізм

  • Теоретичні засади постколоніалізму

  • Теорія гегемонії та теорія меншин

  • Постколоніальна критика в пострадянській культурології

  • Мультикультуралізм

  • Тема 12. Теорія іншого в сучасній культурології

  • Екзистенціалізм і концепція Іншого у Ж-П. Сартра

  • Сучасні напрямки теорії Іншого

  • Етика "після Аушвіца". Іншологія І. Левінаса

  • Тексти першоджерел

  • Академічні дослідники про мовну ситуацію в Україні

  • Шевченко. Україна між Сходом і Заходом

  • Дж. Лалл. Медіа, комунікації, культура: глобальний підхід

  • Т. Лири. От йиппи к йаппи

  • А. Перотті. Виступ на захист полікультурності

  • Дж. С. Браун. До нової культури навчання

  • Е. Сміт. Нації та націоналізм у глобальну епоху

  • П. Рикер. Яким має бути новий етос Европи?

  • О. Забужко. Жінка-автор у колоніальній культурі, або знадоби до української тендерної міфології