Візантійський стиль

Сучасна культурологія

Першою могутньою державою Середньовіччя стає Візантія, яка проіснувала з IV по XV ст. Візантійська культура мала значні особливості у порівнянні з західноєвропейським Середньовіччям, оскільки була прямою спадкоємницею Стародавньої Греції і Риму, з одного боку, та з іншого – увібрала у себе художні традиції малоазійських народів.

Самобутня культурна традиція Візантії стала підсумком складної взаємодії античних традицій та християнства. У Візантії збереглися центри античної науки і освіти. Художній доробок античності став основою для формування візантійського стилю і в мистецтві, насамперед, в архітектурі. При цьому вплив християнства стає потужним важелем у формуванні самобутнього візантійського стилю.

Візантійський історичний етап розвитку європейського мистецтва був пов'язаний з певним подоланням практичного характеру художньої творчості, з прагненням відокремити художню складову від в ім'я "чистої" краси, заради отримання "чистої" естетичності від утилітарного призначення Це призведе до ускладнення мови мистецтва і певних змін у структурі мистецького бачення. Середньовіччя – це доба, коли певна часова плинність вже індивідуально визнається усіма, адже буття людини на землі відчувається нею як тимчасове буття, підготовка до переходу у потойбічний світ.

Відхід від реалістичної подібності в зображені стає ідеологічно обумовленим процесом і закріплюється художньою практикою візантійського мистецтва. У Середньовіччі проявляється спрямованість бачення "усередину", споглядання "внутрішньої" людини. Це спонукає середньовічну людину до свідомого пошуку особистісних основ художньої діяльності.

Візантійські архітектори в пошуках нових форм храмових споруд віднайшли оригінальне творче і інженерне рішення: поєднали прямокутну в плані базиліку та центричний храм. Наслідком таких пошуків став найвидатніший витвір архітектурного мистецтва – храм св. Софії (архітектори Анфімій з Трал та Ісідор з Міле- ту). Саме на основі цих надбань у Візантії (і не тільки) складеться хрестово-купольне планування храмів.

В образотворчому мистецтві Візантії такий стиль оформлюється у так званий візантійський канон, що передбачає площинне зображення та регламентовані релігійні сюжети. У VIII–IX ст. формується канонічна система зображення в усій християнській художній системі. Визначальною рисою середньовічної художньої системи став її символічний характер. У цей час детально розробляється теорія образа, яка практично була втілена в іконі – специфічному сакральному жанрі середньовічного образотворчого мистецтва. Відомо, що у російському гуманітарному знанні ікона була осмислена як зображення ідеального невидимого ліку Божого. Творення середньовічної ікони фактично було анонімним посередництвом з боку середньовічних митців між Богом та глядачами. Але історія залишила деякі імена іконописців: серед них Феофан Грек (автор відомої "Донської Богоматері"), Андрій Рубльов (автор відомої "Трійці") та інші.

Потреба наслідувати канонічні зображальні зразки, тим не менш, була суголосна з індивідуалізацією системи бачення середньовічної людини, що в кінцевому порядку наприкінці Середньовіччя призвело до розпаду цілісної середньовічної художньої зображальної системи і у виокремленню живопису, скульптури і архітектури. Художня діяльність зрілого середньовіччя значною мірою підготувала інтерес до самостійно діючої і усвідомлюючої своє автономне буття особистості, вже здатної висловити себе через людське. Візантійська художня традиція виявилася сильнішою від самої держави. Після перетворення Константинополя в столицю Османської імперії вона набрала подальшого розвитку у народів Східної Європи, в тому числі українського.

Наступний розділ:

Романський стиль


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Візантійський стиль“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Модуль I. Основні проблеми культурології

  • Основні підходи до культури

  • Предмет і методи культурології

  • Функції культури

  • Тема 2. Структура культури

  • Форми культури

  • Галузі культури

  • Види культури

  • Тема 3. Людина і культура

  • Образи людини в архаїчних і стародавніх культурах

  • Образ людини в культурі європейського Середньовіччя, Відродження та Нового часу

  • Людина в XX ст. Трансгуманізм та перспективи розвитку людини

  • Тема 4. Українська культура як об'єкт культурологічного дослідження

  • Особливості української культури та методологія її вивчення

  • Тема 5. Поняття соціокультурної динаміки

  • Поняття й основні теорії історико- культурного процесу

  • Основні соціокультурні революції

  • Тема 6. Сучасна медіа-культура

  • Типологія медіа

  • Традиційні та нові медіа

  • Медіа як фактори соціокультурних трансформацій

  • Медіа: посередник і середовище. Феномен медіа-культури

  • Функції медіа культури

  • Тема 7. Особливості та основні етапи розвитку світової художньої культури

  • Художня культура давніх цивілізацій

  • Художня культура доби Середньовіччя

  • Візантійський стиль
  • Романський стиль

  • Художня культура Відродження та Нового часу

  • Бароко

  • Регентство

  • Рококо

  • Класицизм

  • Реалізм

  • Ампір

  • Художня культура XIX ст.

  • Академізм

  • Прерафаелізм

  • Імпрессіонізм та постімпресіонізм

  • "Новий стиль"

  • Трансформації художньої культури ХХ-ХХІ ст.

  • Художній авангард

  • Радянська художня культура та радянський андеграунд

  • Теорія і практика постмодерністського мистецтва

  • Модуль II. Провідні напрями сучасного культурологічного знання

  • "Нова культурна історія"

  • Меморіальна культурологія

  • Історична концепція пам'яті

  • Тема 9. Постмодерні напрямки досліджень культури

  • Постмодерністські теорії

  • Постмодернізм у літературі та мистецтві

  • Тема 10. Гендерні дослідження

  • Етапи гендерних досліджень

  • Теоретико-методологічні основи гендерних досліджень

  • Постґендерні дослідження та виникнення квір-теорії

  • Тема 11. Постколоніальні студії, теорія меншин та мультикультуралізм

  • Теоретичні засади постколоніалізму

  • Теорія гегемонії та теорія меншин

  • Постколоніальна критика в пострадянській культурології

  • Мультикультуралізм

  • Тема 12. Теорія іншого в сучасній культурології

  • Екзистенціалізм і концепція Іншого у Ж-П. Сартра

  • Сучасні напрямки теорії Іншого

  • Етика "після Аушвіца". Іншологія І. Левінаса

  • Тексти першоджерел

  • Академічні дослідники про мовну ситуацію в Україні

  • Шевченко. Україна між Сходом і Заходом

  • Дж. Лалл. Медіа, комунікації, культура: глобальний підхід

  • Т. Лири. От йиппи к йаппи

  • А. Перотті. Виступ на захист полікультурності

  • Дж. С. Браун. До нової культури навчання

  • Е. Сміт. Нації та націоналізм у глобальну епоху

  • П. Рикер. Яким має бути новий етос Европи?

  • О. Забужко. Жінка-автор у колоніальній культурі, або знадоби до української тендерної міфології