План викладу:
• 5.1. Горизонтальна соціокультурна динаміка
• 5.2. Поняття й основі теорії історико-культурного процесу
• 5.3. Основні соціокультурні революції
Горизонтальна соціокультурна динаміка
Культура як сукупність матеріальних і духовних благ, вироблених людиною, ніколи не залишається незмінною. Видозміни культури за науковою термінологією мають назву соціокультурної динаміки. Соціокультурну динаміку можна поділити на горизонтальну та вертикальну. Кажучи дуже спрощено:
• горизонтальна соціокультурна динаміка – зміни культури в просторі,
• вертикальна соціокультурна динаміка – зміни культури в часі.
Рушіями горизонтальної соціокультурної динаміки є відкриття та винаходи. Вони поширюються на інші культури трьома основними шляхами:
• незалежних відкриттів,
• культурних запозичень,
• культурної дифузії.
Шлях незалежних відкриттів означає, що одне і те dic значуще відкриття зробили незалежно в різних країнах або регіонах. Уважається, що попри зовнішню незалежність, відкриття робляться в різних, часто дуже віддаленних одна від одної культур внаслідок дії одних і тих же потреб або об'єктивних умов. Яскравим прикладом незалежного відкриття служить неолітична революція (перехід від полювання і збирання до землеробства, приручення тварин і окультурення злаків), яка сталася 7 000 років тому в Месопотамії і
З 000 років тому незалежно від неї в Мезоамериці (цивілізація майя). Однак слід звернути увагу на те, що для того, щоб незалежне культурне відкриття спрацювало як фактор соціокультурної динаміки, воно має бути впроваджене в культуру і сприйнято нею. Саме через це зоною випереджаючого цивілізаційного розвитку, своєрідною колискою давніх культур, постала Азія, а не Америка.
Культурні запозичення фахівці вважають більш поширеним джерелом культурних змін, ніж незалежні відкриття. їх відносять до мирного способу перенесення цінностей однієї культури на ґрунт іншої.
Принципових обмежень на зміст культурних запозичень не існує. Можуть перейматися матеріальні предмети, наукові ідеї, звичаї і традиції, цінності й норми життя. Приміром, у західної культури пострадянські культури запозичують як предмети споживання, так і форми організації навчально-виховного процесу у ВНЗ (т. зв. "Болонська система"). Культура, яка запозичує чуже, називається культурою-реципієнтом, а культура, яка віддає своє, іменується культурою-донором. Запозичення може здійснюватися як культурою в цілому, так і її частиною (субкультурою). Запозичення може бути утилітарним і престижним. Поширеним прикладом престижного запозичення слугує мода. Прикладом утилітарного запозичення є інформаційні технології.
Проте, одна культура запозичує в іншої не випадково, а лише за наявності трьох умов:
• а) Близькості до власної системи культурних координат, адже носії культури-реципієнта повинні зрозуміти, оцінити й належним чином використовувати запозичення. Інакше може скластись ситуація, як в деяких країнах Екваторіальної Африки, де місцеві мешканці вогнепальну зброю, сірники, консерви застосовували не за прямим призначення, а як надприродні фетиші.
• б) Наявності прямої чи опосередкованої користі, прогресивності того, що стане предметам запозичення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. Поняття соціокультурної динаміки“ на сторінці 1. Приємного читання.
