Бароко

Сучасна культурологія

Стиль бароко стає тим художньо-комунікативним тлом, яке синтезує попередні інтенції маньєризму та нові енергійні прагнення нуворишів затвердитися і в мистецтві.

Енергійні композиції бароко, ілюзіонізм візуальних ефектів, гра з перспективою, викривлені пропорції та карколомна сценографія – ознаки стилю. Ступені складності художніх форм бароко реалізуються як синтетичні, ансамблеві; усе в бароко стає видовищем, виявляє притягальність та непередбаченість.

Візуальний простір барокко – простір ігровий, в якому ренесансний карнавал перетворився на тонку "гру розуму і пристрасті", це простір театралізований, видовищний за своїми онтологічними ознаками. В гру, в специфічну ігрову дійсність вступає не тільки живопис з його гаптичними ігровими можливостіми, але й архітектура і скульптура західноєвропейського XVII ст. Композиційна поетика барочних творів відповідає логиці синтезу: просторово- часових "точок зору" з психологічними "точками зору", динамічне поєднання яких і створювало ту "видовищну гру", перші ознаки якої з'явились ще в Ренесансі.

Тріумф ефемерності присутній і в бароковій архітектурі: в церквах Марія дель Паче, соборі св. Петра (інтер'єр) та інших спорудах Європи XVII ст. Архітектори цієї доби трансформують міський простір, вміло використовуючи співвідношення маси та освітлення. Оздоблення будівель стає вкрай декоративним і пишно- тним. Балдахіни, монументальні внутрішні колони, фальшиві вікна та безліч дзеркал, які деформують простір – суто барокові акценти в інтер'єрі. Скульптура барокко як частина такої видовищної гри, розрахована на захопленого ракурсами і формами глядача, зір якого спрямований на міміку і "жест", що красномовно для нього "говорять". Тілесність естетичного об'єкту стає частиною такого видовища, добре продуманного і організованого. Скульптура набуває експресії та невизначенності. Дж. Лоренцо Берніні (Аполон та Дафна, 1622-1625), Андреа Брустолон (Жардіньєрка у вигляді Геркулеса, 1700-1720) та інші намагаються поєднати ці риси з вишуканою функціональністю пластики.

Бароковий живопис (Рубенс) вдало використовує світлові ефекти, що розмивають межу між фігурами, і акцентує ідею безперервного перетікання однієї художньої форми в іншу.

Субстилі бароко: колоніальне бароко, та національні барокові субстилі {українське бароко, наприклад) модифікують основні ознаки цього стильового напряму та надають йому ментально- етнічних та національних рис конкретного народу або держави.

Наступний розділ:

Регентство


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бароко“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Модуль I. Основні проблеми культурології

  • Основні підходи до культури

  • Предмет і методи культурології

  • Функції культури

  • Тема 2. Структура культури

  • Форми культури

  • Галузі культури

  • Види культури

  • Тема 3. Людина і культура

  • Образи людини в архаїчних і стародавніх культурах

  • Образ людини в культурі європейського Середньовіччя, Відродження та Нового часу

  • Людина в XX ст. Трансгуманізм та перспективи розвитку людини

  • Тема 4. Українська культура як об'єкт культурологічного дослідження

  • Особливості української культури та методологія її вивчення

  • Тема 5. Поняття соціокультурної динаміки

  • Поняття й основні теорії історико- культурного процесу

  • Основні соціокультурні революції

  • Тема 6. Сучасна медіа-культура

  • Типологія медіа

  • Традиційні та нові медіа

  • Медіа як фактори соціокультурних трансформацій

  • Медіа: посередник і середовище. Феномен медіа-культури

  • Функції медіа культури

  • Тема 7. Особливості та основні етапи розвитку світової художньої культури

  • Художня культура давніх цивілізацій

  • Художня культура доби Середньовіччя

  • Візантійський стиль

  • Романський стиль

  • Художня культура Відродження та Нового часу

  • Бароко
  • Регентство

  • Рококо

  • Класицизм

  • Реалізм

  • Ампір

  • Художня культура XIX ст.

  • Академізм

  • Прерафаелізм

  • Імпрессіонізм та постімпресіонізм

  • "Новий стиль"

  • Трансформації художньої культури ХХ-ХХІ ст.

  • Художній авангард

  • Радянська художня культура та радянський андеграунд

  • Теорія і практика постмодерністського мистецтва

  • Модуль II. Провідні напрями сучасного культурологічного знання

  • "Нова культурна історія"

  • Меморіальна культурологія

  • Історична концепція пам'яті

  • Тема 9. Постмодерні напрямки досліджень культури

  • Постмодерністські теорії

  • Постмодернізм у літературі та мистецтві

  • Тема 10. Гендерні дослідження

  • Етапи гендерних досліджень

  • Теоретико-методологічні основи гендерних досліджень

  • Постґендерні дослідження та виникнення квір-теорії

  • Тема 11. Постколоніальні студії, теорія меншин та мультикультуралізм

  • Теоретичні засади постколоніалізму

  • Теорія гегемонії та теорія меншин

  • Постколоніальна критика в пострадянській культурології

  • Мультикультуралізм

  • Тема 12. Теорія іншого в сучасній культурології

  • Екзистенціалізм і концепція Іншого у Ж-П. Сартра

  • Сучасні напрямки теорії Іншого

  • Етика "після Аушвіца". Іншологія І. Левінаса

  • Тексти першоджерел

  • Академічні дослідники про мовну ситуацію в Україні

  • Шевченко. Україна між Сходом і Заходом

  • Дж. Лалл. Медіа, комунікації, культура: глобальний підхід

  • Т. Лири. От йиппи к йаппи

  • А. Перотті. Виступ на захист полікультурності

  • Дж. С. Браун. До нової культури навчання

  • Е. Сміт. Нації та націоналізм у глобальну епоху

  • П. Рикер. Яким має бути новий етос Европи?

  • О. Забужко. Жінка-автор у колоніальній культурі, або знадоби до української тендерної міфології