Традиційні та нові медіа

Сучасна культурологія

Оскільки процес комунікації відбувається через технологічне середовище, то саме через його розвиток в історичній площині можна розглянути розвиток медіа. За останні сто років технології комунікації зазнали ряд суттєвих змін, але цьому передували не менш значущі події в історії людства. Загалом можна виділити п'ять історичних "революцій" у розвитку технічних засобів комунікації:

• 1. Виникнення людської мови (приблизно 40 тис. років тому);

• 2. Винахід писемності (приблизно 4000 р. до н. е.);

• 3. Виготовлення друкованого верстата (1440 н. е.);

• 4. Впровадження аналогових електронних носіїв інформації (з середини XIX ст.).

• 5. Поява цифрових носіїв, глобальних комунікаційних мереж (з 80-х років XX ст.).

Комунікативне середовище

Схема. 1. Комунікативне середовище

До традиційних медіа відносять пресу, радіо і телебачення. Нові медіа – термін, що позначає появу цифрових, комп'ютерних, інформаційних, мережевих технологій і комунікацій в кінці XX ст.

Тільки-но в 1980-х pp. з'явилися перші загальнодоступні цифрові персональні комп'ютери, стало можливо говорити про появу нового комунікативного середовища –цифрового. До того основними технічними засобами комунікативного дизайну були статичне друковане середовище та динамічна електронне (аналогове). Співвідношення традиційного і нового комунікативного середовища (традиційних і нових медіа) представлено на схемі 1.

Під динамікою в даному випадку можна розуміти характеристику конкретного носія інформації. У друкованій середовищі зміст визначається один раз, кінцевий продукт розглядається як сукупність форми повідомлення, закріпленого на матеріальному носії, спеціально створеному саме для даного повідомлення. Іншими словами, у нас немає можливості поміняти зміст, не виготовляючи при цьому заново кінцевий продукт. В електронному продукті технічні засоби передачі інформації відокремлені від самої інформації. З єдиного джерела, за певних умов, можна створити нескінченну кількість повідомлень.

Продукт аналогових медіа вже не обмежений простором, як друковані медіа, але має обмеження у часі (тривалість запису, ефір). Продукт цифрових медіа не має таких обмежень, оскільки існує не у вигляді ефіру або відтворення. Користувач може звертатися до нього в будь-який час та в будь-якій послідовності. Тим більш, простір нових медіа не є обмеженим, як, наприклад, розмір друкованого аркуша, а віртуальним, вже не обмеженим фізичними розмірами. Крім того, у середовищі нових медіа можуть існувати паралельно і повноправно до того розрізнені носії інформації, які тепер об'єднуються в один, приміром, текст, звук, статичні і динамічні зображення (відео та анімація). Таким чином, нові медіа в тисячі разів збільшують доступність інформації, значно розширивши поле діяльності людини.

Лев Манович, професор Університета Каліфорнії – СанДієго, у вже класичній книзі "Мова нових медіа" (2001 р.) першим запропонував теоретичні підстави для розуміння того, що таке нові медіа. Він виділяє 5 рис нових медіа:

• 1) числове втілення – все нові медіа представляють собою цифровий код, певну послідовність нулів і одиниць, з чого випливає, що вони можуть бути описані математично і можуть бути трансформовані за допомогою програм;

• 2) модульність – кожен елемент середовища, з одного боку, є частиною цілого, єдиного об'єкта, так, веб-сторінка є частиною веб-сайту. З іншого боку, він сам є самостійним об'єктом, що складається з низки самостійних елементів: та ж веб-сторінка складається з окремих зображень (векторних або растрових файлів) і тексту; будь-який об'єкт медіа може бути скопійовано і / або доданий до іншого об'єкта;

• 3) автоматизація – можливість автоматизувати операції, пов'язані зі створенням, доступом користувачів і маніпулюванням новими медіа;

• 4) мінливість – необов'язковість бути визначеними хоч би один раз через матеріальну форму (на відміну від традиційних медіа);

• 5) транскодінг – прямий переклад одного цифрового формату в іншій. Л. Манович розширює значення цього суто технічного терміну до культурних категорій. У нових медіа він виділяє два базових рівня –комп'ютерний і культурний, і транскодінг тут означає взаємовплив цих шарів. Нові медіа навіть не претендують на те, що вони можуть "об'єктивно відображати" реальність, так як вони її повністю конструюють[1].

У літературі можна зустріти і більш загальний погляд на нові медіа. Зокрема, Р. Нойман зазначає, що цифрове середовище нових медіа: змінює де-факто географічні межі, в тисячі разів збільшує обсяги інформації, дає можливість у стільки ж збільшити і швидкість передачі інформації, робить доступним інтерактивне спілкування, дозволяє різним формам комунікації об'єднатися в єдине ціле (мультимедіа).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Традиційні та нові медіа“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Модуль I. Основні проблеми культурології

  • Основні підходи до культури

  • Предмет і методи культурології

  • Функції культури

  • Тема 2. Структура культури

  • Форми культури

  • Галузі культури

  • Види культури

  • Тема 3. Людина і культура

  • Образи людини в архаїчних і стародавніх культурах

  • Образ людини в культурі європейського Середньовіччя, Відродження та Нового часу

  • Людина в XX ст. Трансгуманізм та перспективи розвитку людини

  • Тема 4. Українська культура як об'єкт культурологічного дослідження

  • Особливості української культури та методологія її вивчення

  • Тема 5. Поняття соціокультурної динаміки

  • Поняття й основні теорії історико- культурного процесу

  • Основні соціокультурні революції

  • Тема 6. Сучасна медіа-культура

  • Типологія медіа

  • Традиційні та нові медіа
  • Медіа як фактори соціокультурних трансформацій

  • Медіа: посередник і середовище. Феномен медіа-культури

  • Функції медіа культури

  • Тема 7. Особливості та основні етапи розвитку світової художньої культури

  • Художня культура давніх цивілізацій

  • Художня культура доби Середньовіччя

  • Візантійський стиль

  • Романський стиль

  • Художня культура Відродження та Нового часу

  • Бароко

  • Регентство

  • Рококо

  • Класицизм

  • Реалізм

  • Ампір

  • Художня культура XIX ст.

  • Академізм

  • Прерафаелізм

  • Імпрессіонізм та постімпресіонізм

  • "Новий стиль"

  • Трансформації художньої культури ХХ-ХХІ ст.

  • Художній авангард

  • Радянська художня культура та радянський андеграунд

  • Теорія і практика постмодерністського мистецтва

  • Модуль II. Провідні напрями сучасного культурологічного знання

  • "Нова культурна історія"

  • Меморіальна культурологія

  • Історична концепція пам'яті

  • Тема 9. Постмодерні напрямки досліджень культури

  • Постмодерністські теорії

  • Постмодернізм у літературі та мистецтві

  • Тема 10. Гендерні дослідження

  • Етапи гендерних досліджень

  • Теоретико-методологічні основи гендерних досліджень

  • Постґендерні дослідження та виникнення квір-теорії

  • Тема 11. Постколоніальні студії, теорія меншин та мультикультуралізм

  • Теоретичні засади постколоніалізму

  • Теорія гегемонії та теорія меншин

  • Постколоніальна критика в пострадянській культурології

  • Мультикультуралізм

  • Тема 12. Теорія іншого в сучасній культурології

  • Екзистенціалізм і концепція Іншого у Ж-П. Сартра

  • Сучасні напрямки теорії Іншого

  • Етика "після Аушвіца". Іншологія І. Левінаса

  • Тексти першоджерел

  • Академічні дослідники про мовну ситуацію в Україні

  • Шевченко. Україна між Сходом і Заходом

  • Дж. Лалл. Медіа, комунікації, культура: глобальний підхід

  • Т. Лири. От йиппи к йаппи

  • А. Перотті. Виступ на захист полікультурності

  • Дж. С. Браун. До нової культури навчання

  • Е. Сміт. Нації та націоналізм у глобальну епоху

  • П. Рикер. Яким має бути новий етос Европи?

  • О. Забужко. Жінка-автор у колоніальній культурі, або знадоби до української тендерної міфології