Розділ 36

Томас розсміявся.

— Я у місті, яке аж кишить варіятами, мене прагне вбити команда дівчат, і мені ще перейматися тим, хто справжній ватажок у моїй групі? Це смішно.

— Дівчата хочуть тебе вбити? — збентежено наморщила чоло Бренда. — Ти про що?

Томас не відповів. Чи варто розповідати всю історію від початку і до кінця? Чи варто взагалі розповідати щось Бренді?

— Ну? — натиснула дівчина.

Нарешті вирішивши, що непогано б вилити душу і що Бренда заслужила на довіру, Томас здався і почав розповідь. Якщо доти він годував Бренду натяками і недомовками, то тепер охоче викладав подробиці. Про Лабіринт, про порятунок, про те, як глейдери прокинулися і зрозуміли, що ніхто їх насправді не врятував. Про Ариса і групу «В». Про Терезу Томас розповів мимохідь, однак Бренда явно про щось здогадалася. Напевно, зрозуміла по очах.

— У вас із цією Терезою щось є? — запитала вона, коли Томас закінчив.

Він не знав, як відповісти. А у них з Терезою щось було? Вони близькі, вони друзі — в цьому Томас упевнений. Він ще не повернув собі всіх спогадів і тому не міг судити, наскільки близькі вони були з Терезою до Лабіринту, коли допомагали створювати цей жахливий проект.

А ще ж був той поцілунок…

— Томе? — покликала його Бренда.

Томас різко глянув на неї.

— Не називай мене так.

— Га? — здивувалася і, вочевидь, образилася Бренда. — Чому?

— Просто… не називай, і все.

Хоч як кепсько почувався Томас, але забрати свої слова назад не міг. Томом називала його тільки Тереза.

— Зрозуміло. І як мені тебе звати? «Містер Томас»? Чи «король Томас»? Чи просто «ваша величність»?

— Пробач, — зітхнув він. — Називай, як хочеш.

Бренда саркастично пирхнула, й обоє замовкли.

Томас із Брендою сиділи під муром, а хвилини тягнулися й тягнулися. Було на диво тихо й мирно, аж раптом Томас почув дивне гуркотіння й насторожився.

— Чуєш? — запитав він, весь перетворившись на слух.