Розділ 12

Той, що біжить лабіринтом. Випробування вогнем

І знов глейдери здійняли ґвалт, але Томас пішов собі геть. Він вирішив пошукати усамітнення, і найкраще зробити це було у вбиральні. Отож пішов він не у великий хлоп’ячий дортуар, а в маленьку спальню, в якій спершу розмістили Терезу, а потім Ариса. Там він притулився до раковини і, схрестивши руки на грудях, втупився в підлогу. Добре, що до нього ніхто не причепився.

Томас навіть не знав, з чого почати обмірковувати інформацію. Спочатку з’являються повішеники під стелею, від яких смердить смертю і гниттям, — а тоді зникають за лічені хвилини. Потім нізвідки виникає незнайомець у білому (і стіл!), затулений незрозумілим бар’єром, — і теж щезає без сліду.

Але це не найстрашніше. Втечу з Лабіринту підлаштували, однак і досі залишається незрозумілим, хто став знаряддям організації «БЕЗУМ» і, витягши глейдерів із зали Творців, посадив у автобус і привіз сюди? Чи свідомо рятівники пішли на смерть? І чи насправді померли? Щур попередив: не можна вірити ні власним очам, ні розуму. А чому ж тоді взагалі можна вірити?

І найгірша новина про вірус — про Спалах, яким усі вони заражені, і про те, що ліки ще належить заробити.

Томас заплющив очі й потер чоло. У нього забрали Терезу; вони обоє позбулися родин. Узавтра починається якась безглузда друга фаза, яка буде навіть гіршою за Лабіринт. А ще ж оті всі божевільні надворі — психи. З ними як боротися? Що сказав би Чак, коли був би живий?

Щось просте, мабуть. Щось на кшталт: «Ну й лайно!»

«І ти б не помилився, Чаку, — подумав Томас. — Цілий світ — лайно».

Минулого всього кілька днів, як зарізали Томасового друга, бідолашний Чак помер у Томаса на руках. І, хай би як це жахливо не звучало, Чак, можливо, ще легко відбувся. Може, смерть легша за те, що очікує глейдерів попереду.

Томас згадав про татуювання на шиї…

— Чувак, скільки можна на унітазі висиджувати? — почувся голос Мінхо.

Звівши очі, Томас побачив його на порозі вбиральні.

— Я там більше не можу. Перекрикують одне одного, як малі діти. Хай що там вони зараз говорять, а ми всі знаємо, як доведеться діяти завтра.

Мінхо підійшов до Томаса і притулився плечем до стіни.

— Умієш ти розрадити! Слухай, усі ці шлапаки такі самі хоробрі, як і ти. Завтра вранці ми пройдемо через… як там воно зветься. І хіба не байдуже, що зараз хлопцям кортить посперечатися, поки горло не зірвуть?

Томас закотив очі.

— Я хіба кажу, що я за когось хоробріший? Просто мені не хочеться нікого чути. І тебе теж.

— Баклан, — хихикнув Мінхо, — так кумедно, коли ти злишся!

— Дякую, — Томас трохи помовчав. — Прямтранс.

— Га?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Той, що біжить лабіринтом. Випробування вогнем» автора Джеймс Дешнер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 12“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи