Розділ 58

Квадрати помалу оберталися на своїх осях, і металевий скрегіт був просто оглушливий. Томас мимоволі затулив вуха долонями. Так само вчинили й інші. А навколо них ділянки піщаної землі й далі зникали, утворюючи рівне коло з великих чорних квадратів. І щоразу гучне клацання сповіщало про те, що черговий квадрат виніс на поверхню білий контейнер і зупинився. Щонайменше їх було тридцять.

Нарешті скрегіт металу стих. Хлопці мовчали. Вітер вирував над землею, обсипаючи округлі контейнери піском, від чого навколо лунав шурхіт. Шум був такий настирливий, що Томаса аж пересмикувало; доводилося мружитися, щоб пісок не потрапив ув очі. Відтоді як з’явилися ці чудернацькі, наче позаземні контейнери, більше нічого не відбувалося. Тільки шум, і вітер, і холод, і свербіж в очах.

«Томе?» — покликала Тереза.

«Що?»

«Впізнаєш ці штуки?»

«Так».

«Думаєш, усередині — грівери?»

Саме так Томас і думав, проте звик до того, що його сподівання не виправдовуються. Що він ніколи не знає, чого ще можна очікувати. «Не знаю. Ну, тіла ж гріверів мокрі від слизу, в пустелі їм важко буде». Нерозумно, звісно, на таке сподіватися, але він хапався за соломинку.

«А може, нам треба… треба позалазити всередину? — по паузі висловила думку Тереза. — Раптом це і є наш прихисток — у них нас кудись відвезуть?»

Томасу ідея здалася безглуздою, хоча все може бути. Відірвавшись від споглядання білих контейнерів, він подивився на Терезу — дівчина попрямувала у бік одного з чорних квадратів. На щастя, сама-одна. Терезу і Бренду водночас Томас не витримав би.

— Агов! — гукнув він Терезу, але голос потонув у ревиську вітру. Томас уже був простягнув руку їй услід, та опустив, згадавши, що все змінилося. Тереза навіть не помітила цього жесту. Підійшовши до Мінхо і Ньюта, вона на знак вітання легенько тицьнула їх ліктем у бік. Хлопці подивилися на дівчину, і Томас підійшов ближче, щоб порадитися.

— І що робитимемо далі? — поцікавився Мінхо. На Терезу він подивився роздратовано, даючи зрозуміти, що не бажає нічого з нею обговорювати.

— Якщо в цих контейнерах грівери, — відповів Ньют, — то слід приготуватися відбиватися він цих гнилих виродків.

— Про що розмова?

Обернувшись, Томас побачив Гаррієт і Соню. Питання поставила темношкіра. За спиною у дівчат стояли Бренда і Хорхе.

— Очманіти, — пробурчав Мінхо. — Дві королеви славної групи «В».

Гаррієт вдала, що не почула кепкування.

— Ви теж бачили ці штуки в гріверовій норі? Наскільки я розумію, всередині сидять почвари. Заряджаються абощо.

— Ага, — мовив Ньют. — Мабуть.