Розділ 56

Той, що біжить лабіринтом. Випробування вогнем

Вітер дужчав, хльостаючи і вируючи.

У потемнілому небі прогримів грім, даючи привід відірватися від Терези. Томас знову притлумив свої почуття. Часу майже не залишилося, дорога ще далека.

Постаравшись зіграти щиро, Томас посміхнувся і промовив:

— Здається, я збагнув: ти не з власної волі поводилася так дивно, і тепер я живий. Правильно?

— Правильно.

— Тоді облишмо цю розмову. Треба наздогнати інших. Якщо єдиний спосіб дістатися прихистку — співпрацювати з Терезою й Арисом, то так тому і бути. А про зраду можна й потім подумати.

— Як скажеш, — відповіла Тереза, вичавивши посмішку. Вона ніби щось запідозрила. Або уявила, яку зустріч їй влаштують глейдери після всього, що сталося.

— Агов, ви там закінчили вже? — не обертаючись, крикнув Арис.

— Так! — крикнула у відповідь Тереза. — І навіть не сподівайся, що я ще поцілую у щічку тебе. Здається, в мене грибок на губах завівся.

Томаса мало не знудило. Він помчав схилом униз, щоб Тереза не встигла взяти його за руку.

Спускалися з годину. Ближче до підніжжя схил став пологішим, і вони додали ходу. Нарешті повороти закінчилися, і решту шляху рівною безмежною пустелею вони подолали бігом. Повітря було гаряче, проте хмари й вітер дозволяли дихати вільно.

Томас і досі не міг нормально роздивитися групи «А» і «В», особливо тепер, коли не мав уже переваги висоти, та й пил затуманював все довкола. Втім, Томас знав, що хлопці й дівчата наполегливо біжать двома гуртами на північ, пригинаючись під поривами вітру.

Від пилу пекло й різало очі, й Томас тер їх, чим робив тільки гірше: повіки спухли і почервоніли. Хмари дедалі більше згущувалися, і над рівниною ставало темніше.

Швидко підкріпившись — припаси танули на очах — трійця роззирнулася.

— Вони перейшли на ступу, — прикриваючи очі долонею, вказала вперед Тереза. — Чому не біжать?

— До кінця строку ще три години, — глянувши на годинник, відповів Арис. — Якщо ми правильно розрахували, прихисток усього за декілька миль звідси. Ось тільки попереду немає нічого.

Томас не хотів у це вірити, але відстань скорочувалася, а прихисток так і не з’явився на обрії.

— З того, як вони переставляють ноги, можна припустити, що вони нічого не бачать. А куди бігти, якщо кругом тільки пустеля?

Арис подивився на чорно-сіре небо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Той, що біжить лабіринтом. Випробування вогнем» автора Джеймс Дешнер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 56“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи