Розділ 51

Томас більше не збирався розмовляти ні з Терезою, ні з Арисом. Але й здаватися без бою він не планував. Тільки вирішив вичекати слушної нагоди.

Поки Арис утримував бранця, спрямувавши на нього ніж, Тереза рушила до ясного прямокутника. Томас мимоволі зацікавився, що ж це за двері.

Терезина постать на тлі дверей здавалася світляною сильветкою, розмитою по краях, наче от-от розтане. Нарешті дівчина вийшла з освітленої зони і біля кам’яної стіни заходилася натискати кнопки на якійсь клавіатурі, якої Томас не бачив.

Закінчивши, Тереза відступила назад.

— Подивимося, чи спрацює,— сказав Арис.

— Спрацює,— відповіла Тереза.

Пролунав гучний виляск, тоді різке сичання. Правий край скла поповз уперед, розчиняючись, як двері. Щілина збільшувалася, і з неї вихопилися клапті білястого серпанку, майже відразу ж розчинившись у гарячому нічному повітрі, немов хтось відчинив дверцята давно забутого холодильника. Скляний прямокутник, як і раніше, випромінював бліде сяйво, але пітьму всередині воно не могло подолати.

Отже, це таки не вікно, а двері, подумалося Томасу. Зеленкуваті двері. Й за ними не було ніяких радіоактивних відходів. Принаймні Томас на це сподівався.

Нарешті з крижаним скреготом двері вдарились об стіну нерівного каміння і зупинилися. Серпанок теж розтанув. Томас почувався, наче провалюється у безодню хвилювання.

— Є ліхтарик? — запитав Арис у Терези.

Поклавши спис на землю, дівчина зняла зі спини наплічник і заходилася порпатися в ньому. Дістала ліхтарик і ввімкнула його.

Арис кивнув на отвір.

— Глянь, що там, поки я за цим нагляну. А ти не рипайся, зрозумів? Майже впевнений, всередині на тебе чекає смерть легша, ніж від удару ножем.

Давши собі слово зберігати мовчання у присутності цих двох, Томас не відповів, міркуючи, чи вдасться роззброїти ворога.

Підійшовши до самого порога зяючого прямокутника, Тереза спрямувала промінчик ліхтаря всередину і повела ним вгору-вниз, праворуч-ліворуч. Крізь тонку пелену серпанку вдалося розгледіти інтер’єр.

То була маленька кімнатка, всього кілька футів завглибшки, сріблясті металеві стіни з дводюймовими виступами з темними отворами на кінцях. Маленькі виступи були розкидані приблизно за п’ять дюймів один від одного, утворюючи на стіні такі собі квадратні ґратки.

Вимкнувши ліхтарик, Тереза обернулася до Ариса.

— На вигляд схоже.

Арис швидко глянув на Томаса, який так захопився спогляданням дивної кімнати, що проґавив шанс почати опиратися.