TextBook Ніхто не нарікав, коли Томас по черзі заганяв хлопців услід за Мінхо. Та й узагалі ніхто не промовив жодного слова, тільки дорогою до прямтрансу обмінювалися миттєвими переляканими поглядами. Перш ніж ступити останній крок і розчинитися в сірому мороці, кожен без винятку глейдер затримувався перед мерехтливим прямокутником. Томас проводжав товаришів, ляскаючи їх перед зникненням по спині.
За дві хвилини по цей бік переходу залишилися тільки сам Томас, Ньют і Арис.
«Ти певен?» — подумки запитав новачок.
Томас мало не закашлявся, здивований легкістю, з якою пронеслися в мозку нечутні й водночас виразні слова. Він думав — він сподівався, — що Арис зрозумів натяк і не вдаватиметься до телепатії. Таке спілкування для Терези, і ні для кого іншого.
— Поквапся, — уголос пробурмотів Томас, відмовляючись розмовляти подумки. — Не можна зволікати.
Ображений Арис ступив у сіру імлу. За ним — Ньют, і вже Томас залишився сам у великій їдальні.
Наостанок він роззирнувся, згадав набряклих повішеників, Лабіринт і весь той дрист, через який пройшли глейдери. Зітхнувши якомога гучніше у сподіванні, що хтось десь його почує, Томас підхопив мішок з припасами й увійшов до прямтрансу.
Шкірою відчув різкий холод, який поступово зміщався назад, так наче сіра стіна насправді була крижаною водоймою. В останню мить Томас заплющив очі, а розліпивши повіки, побачив лише непроглядну пітьму. Пролунали голоси.
— Агов! — покликав Томас, навіть не намагаючись придушити паніку. — Хлопці!..
Не встиг він і гукнути, як перечепився і впав. Просто на когось.
— Ай! — скрикнув хтось у темряві й відіпхнув Томаса.
— Тихо і не рипайтеся! — гаркнув Мінхо. Почувши його голос, Томас від полегшення мало не зойкнув. — Це ти, Томасе? З прибуттям!
— Ура! — Томас помацав у темряві рукою, щоб ні в кого не врізатися. Він всюди натикався на порожнечу. — Я пройшов останнім. Усі вже тут?
— Ми вишикувалися і почали перекличку, коли ти ввалився сюди, як обкурений, — озвався Мінхо. — Давайте-но знову! Перший!
Ніхто не відповів, і Томас крикнув:
— Другий!
За ним уже почали розраховуватися й інші, поки Арис не назвав свій номер:
— Двадцятий!
— Лацно, — підсумував Мінхо. — Ми всі тут, не знаємо, правда, де. От гниляк — нічого не видно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Той, що біжить лабіринтом. Випробування вогнем» автора Джеймс Дешнер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 14“ на сторінці 1. Приємного читання.