Розділ 33

Томас закричав, відбиваючись від пошрамованої, у виразках руки. Очі ще не звикли до яскравого світла Брендиного ліхтарика; примружившись, він подивився на пальці, які стискали футболку. Псих рвонув Томаса на себе, і хлопець гупнувся об стіну. Обличчям він врізався в бетон, і ніс просто вибухнув од болю. Зацебеніла кров.

Псих трохи відштовхнув Томаса назад — і знову рвонув на себе. Штовхнув — рвонув, штовхнув — рвонув. І так знову і знову, й Томас обличчям бився в стіну. Неймовірно, звідки у психа стільки сили? У цьому слабкому тілі, жахливо зраненому.

Вихопивши ножа, Бренда намагалася переповзти через Томаса, щоб вибрати позицію й різонути психа по руці.

— Обережно! — крикнув Томас. Ніж був небезпечно близько. Хлопець зловив психа за зап’ястя і спробував викрутити його, послабити залізну хватку. Та де там: чоловік і далі смикав хлопця на себе.

Нарешті Бренда з криком рвонула вперед. Перелізши через Томаса, вона встромила лезо психові в передпліччя. У того вихопився демонічний зойк, чоловік відсмикнув руку, залишаючи на підлозі доріжку з крапель крові. Його болісні крики полетіли відлунням по коридору..

— Не можна його відпускати! — гаркнула Бренда. — Вилазьмо хутчій!

Усе тіло боліло, але Томас розумів: психа і справді не можна відпускати. Він вивернувся, готуючись вислизнути з ніші. Якщо ватажок дістанеться своїх, Томасові й Бренді буде непереливки. Напевно, психи й так уже почули звуки метушні й крики головного.

Найважче було просунути плечі та голову, далі пішло легше. Схопившись за стіну, Томас виліз, не відриваючи погляду від психа, чекаючи атаки. Псих лежав за декілька кроків од ніші, притискаючи поранену руку до грудей. Щойно вони подивилися одне на одного, як псих вищирився і загарчав, як дикий звір.

Томас хотів підвестися, але вдарився головою об низ стільниці.

— От гниляк! — лайнувся він, вибираючися з-під старої дерев’яної конструкції. За мить до нього приєдналася Бренда. Разом вони стали над психом, який скрутився калачиком і вив. З рани натекло чимало крові.

Тримаючи в одній руці ліхтарик, Бренда націлила на психа вістря ножа.

— Ліпше б ти забрався зі своїми бридкими приятелями, старий. Даремно ти з нами зв’язався.

Замість відповіді чоловік, перекотившись, із неймовірною силою вдарив Бренду ногою. Дівчина врізалася в Томаса, і разом вони повалилися на підлогу. Задзвеніли на бетоні ніж і ліхтарик; на стінах затанцювали тіні.

Звівшись на ноги, псих покульгав до ножа. Томас пірнув уперед, хапаючи чоловіка під коліна. Падаючи, той заїхав Томасові ліктем у щелепу.

Підскочила Бренда і двічі вдарила психа в обличчя. Приголомшений, він не пручався, коли дівчина ривком поклала його на живіт і почала викручувати руки. Псих був сіпнувся, але Бренда міцно притиснула його коліньми до підлоги. Чоловік завив — моторошно і пронизливо.

— Треба його вбити! — гаркнула Бренда, перекрикуючи виття.

Стоячи навколішках, Томас у ступорі спостерігав за подіями.

— Що? — виснажено перепитав хлопець, не розуміючи, чого від нього хочуть.

— Бери ніж! Психа треба вбити!