Розділ 30

— Про що це — про все?

— Ми допоможемо вам пройти через місто, а ви повернете нас до цивілізації.

Томасу зробилося недобре.

— Якщо про угоду так швидко здогадалася ти, то, може, і ваші друзі все зрозуміли?

— Атож.

—1 Що значить — «атож»? Схоже, ти щось знаєш.

Бренда поклала руки Томасові на груди.

— Вочевидь, вибух влаштував Берклі. Спершу я подумала на психів, але за нами ніхто не погнався. Це означає, що наші приятелі хотіли вбити Хорхе. Харчі можна дістати й деінде, та й спусків до Підземелля є чимало.

Томас не мін уторопати, чого дівчина так до нього горнеться.

— Навіщо нас убивати? Який сенс? Розумніше піти з нами.

— Hi-ні-ні. Берклі й решта тут щасливі. Вони вже потроху перетворюються на психів, на відміну від нас із Хорхе. Навряд чи б їм спало на думку повернутися до людей. Напевно, злякалися, що Хорхе набере банду з твоїх дружків і… винищить їх. Берклі подумав, що ми пішли в Підземелля складати план убивства.

Томас відійшов до стіни, відкинувся на неї головою. Бренда не відставала — наблизилася й обхопила Томаса за пояс.

— Е-е-е… Брендо? — зронив він. Щось із цим дівчиськом не те.

— Так? — озвалася вона, притискаючись обличчям до його грудей.

— Що ти робиш?

— Тобто?

— Ти якось дивно поводишся. Тобі самій не здається?

Бренда розсміялася — до того несподівано, ніби мозок її остаточно скорився перед натиском Спалаху. Не перестаючи реготати, дівчина відійшла.

— В чому справа? — запитав Томас.

— Ні в чому, — відповіла Бренда, хихикаючи, мов школярка. — Мабуть, ми з тобою з різних середовищ. Вибач.