РОЗДІЛ 45

— Гарнізон ще в хаосі, - сказав Олдрік. — Алеранці розрізнені, багато поранених, а деякі будівлі горять. Вовки втекли і залишили хедбанів гнити. Більшість з них боролися до кінця, і їх все ще викурюють з горищ і підвалів.

Фіделіас кивнув.

— Люди?

— Сильно потріпані. Ми будемо мати багато клопоту з похоронами. Якщо ми зможемо вийти з гарнізону, то підемо з ними. Ви можете стояти на ногах?

— Так. — Фіделіас повернувся і пішов туди, де зникла Одіана.

Вона присіла поряд з тілом величезного огрядного стедгольдера. Поламані ящики лежали поруч, разом з уламками черепиці. Чоловік був калікою з переламаним хребтом, і не був при свідомості.

Одіана погладила його волосся своїми пальцями і посміхнулася до Олдріка, коли він підійшов до неї разом з Фіделіасом. Тоді вона нахилилася вперед і торкнулася голови стедгольдера. — Прокиньтеся, майстер Корд.

Корд здригнувся, і його повіки розкрилися. Через деякий час він прийшов до тями і зосередився на них. Страх торкнувся його обличчя.

Одіана нахилилася, посміхнулася, і поцілувала його чоло.

Олдрік злегка натиснув кінчиком меча на щоку Корда.

— Зніми нашийник, — сказав він. — Зараз же.

Корд облизав губи і прошепотів:

— Чому я повинен це зробити?

Олдрік натис сильніше. Корд скривився.

— Гаразд. Гаразд. — Він підняв руку і вхопився за нашийник. Одіана здригнулася, коли він розійшовся, а потім взяла його у Корда і довго дивилася на нього.

— Ми повинні йти, — сказав Фіделіас.

Одіана промовила:

— Ще одне, майстер. У мене є подарунок для вас, перш ніж я вас покину.

— Почекай, — заговорив Корд. — Я зробив те, що ти просила. Я зняв нашийник.

Одіана нахилилася, щоб подивитися в очі Корда і сказала: