РОЗДІЛ 41

Вона заговорила до нього — відсторонено, як з пацієнтом.

— Ти не відчуваєш своїх травм, Корд. Але ти більше ніколи не зможеш ходити. Тобі доведеться найняти когось, щоб тебе підтирали, як дитину. Я не впевнена, що ти зможеш сидіти без допомоги.

Вона повернулася і пішла до виходу, ведучи за собою Одіану.

— Але ти зможеш з'явитися на суд. Безпорадний. У смороді власних відходів. Тебе принесуть на суд перед графом, і всі в долині побачать, що ти за один. Я побачу. І тоді вони вб'ють тебе за те, що ти робив.

Глибокі, гучні звуки рогів зовні майже заглушили жалюгідні схлипування і ридання Корда.

— Ісана! Ти, дурна сука, ти не можеш цього зробити. Ти не можеш цього зробити!

Вона обернулася, щоб закрити двері і сказала:

— Я не чую тебе, Корд.

Потім була битва емоцій всередині неї — відчай, агонія та дике бажання — все змішалося. Вона лише намагалася встояти на ногах, і Одіана, яка чіплялася за неї, тепер допомагала їй зберегти рівновагу. Дві заклинательки ледь змогли відійти від складу до тихого закутку між двома казармами. Загострене почуття Ісани, що так добре послужило їй в темряві, тепер оглушувало її, і вона опустилася на коліна, затиснувши руками голову, намагаючись відсторонитися від емоцій, які били по ній. Вона смутно відчула, що земля ще раз здригнулася, і була присутність якогось величезного звіра, з настільки ж голосним ревінням, і хтось ніби викликав на поєдинок.

До того часу, коли вона підняла голову, Одіана зникла. Ісана підняла очі, лише щоб побачити, як її брудна пята зникає на даху казарми. Вона похитала головою, все ще приголомшена, і пішла поміж будинками, поки не побачила дикого хаосу у внутрішньому дворі, і гарпа з могутнім вершником, коли він розвертався, щоб прибити воїна-марата своїми ногами, в раптовому запеклому гніві і швидкому припиненні болю бідолашного.

— О, ні, - прошепотіла вона, широко відкривши очі, подивившись на вершника гарпа і його пасажирів. — О, дитино, чому ти потрапив туди, мій Таві.