Розділ З. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ

o скорочення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих та непрацюючих громадян;

o сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу.

Система соціального страхування складається з двох видів:

o перший пов'язаний з відновленням та збереженням працездатності працівників;

o другий має гарантувати матеріальне забезпечення громадянам, котрі втратили працездатність або не мали її.

Матеріальною основою для виконання цих завдань є певні фонди з характерними для них напрямами використання коштів.

В Україні система загальнодержавного соціального страхування здійснювалась у формі фінансування через систему податків. Вона передбачала функціонування на основі принципу самоокупності, коли надходження на соціальне страхування від податку з доходів фізичних осіб використовувались на покриття затрат у формі грошових виплат та натуральних трансфертів. За цією системою кошти на соціальне страхування надходили до державного бюджету, з якого й фінансувались соціальні видатки.

З часом у цій системі накопичились негативні тенденції, найсерйознішими з яких можна вважати: по-перше, зростання заборгованості по виплатах; по-друге, наявність випадків нецільового використання страхових коштів; по-третє, невідповідність форм управління фондами соціального страхування в наявній системі їх (фондів) формування.

Подолання цих тенденцій вимагало реформування системи загальнодержавного соціального страхування. Це реформування пов'язане з переходом до системи, основним джерелом фінансування якої є страхові внески роботодавців та застрахованих осіб.

Реформована система соціального загальнодержавного страхування має реалізувати такі цілі:

1) створення стійкої фінансової системи для економічного захисту людини у разі безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини та догляду за нею, нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; старості та інших випадків, передбачених законодавством, за рахунок страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб;

2) створення ефективної системи управління соціальним страхуванням за участю трьох сторін соціального партнерства: держави, страхувальника та застрахованої особи;

3) удосконалення системи страхових соціальних виплат;

4) забезпечення дієвого контролю за цільовим використанням коштів із фондів соціального страхування.

У багатьох випадках соціальне страхування, як і комерційне, гарантує надання страхових послуг, пов'язаних з певними ризиками, індивідам. Так, страхування, пов'язане з втратою частки доходу у зв'язку з виходом на пенсію, може здійснюватись приватним страховиком і у формі соціального страхування. Або відшкодування затрат на лікування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, може здійснюватись як із фонду соціального страхування, так і з фондів приватного страхового бізнесу. Між комерційним (приватним) та загальнодержавним соціальним страхуванням головна відмінність полягає в тому, що в комерційному страхуванні має місце тісний взаємозв'язок між величиною внесків страхувальника, рівнем ризику та сумою страхових виплат застрахованому, тоді як у соціальному страхуванні цей зв'язок за податкової форми фінансування надто слабкий, а за страхової форми - сильніший, але набагато слабкіший, ніж в умовах комерційного страхування. Пояснюється це тим, що через загальнодержавне соціальне страхування не тільки надають страхові послуги, а й здійснюють перерозподіл доходів.

Окрім того, є інші важливі відмінності між цими видами страхування:

1) комерційне страхування, як правило, добровільне, соціальне - виключно обов'язкове;

2) страховий захист соціального страхування визначає держава, а комерційного - сам страхувальник;

3) зв'язок між попитом на соціальне страхування і рівнем доходу страхувальника опосередкований нормами, встановленими законодавством, тоді як попит на комерційні послуги з особистого страхування прямо залежить від рівня доходу (з урахуванням наявності альтернативних засобів захисту інтересів індивіда).

У найзагальнішому вигляді структура соціального страхування представлена на рис. 3.1.