Розділ 1. Соломон 

За роки царювання Давида та Соломона Ізраїль став могутньою нацією, яка мала всі можливості справляти сильний вплив у інтересах істини та справедливості. Ім'я Єгови було звеличене та прославлене, і мета, задля якої ізраїльтяни оселилися в Обітованому краї, здавалося, була майже досягнута. Усілякі перешкоди були усунуті, і шукачі істини з язичеських країн не відходили, не знайшовши її. Народ навертався до Бога, і Його Церква на Землі зростала і процвітала.

Соломон був помазаний і проголошений царем в останні роки життя свого батька Давида, котрий відмовився від престолу на його користь. Із самого дитинства життя Соломона було осяяне обітницею, і намір Божий полягав у тому, щоб зростала його могутність, збільшувалася слава, а характер усе більше уподібнювався до Божого, що надихало б Його народ виконувати свій священний обов'язок — охоронців божественної істини.

Давид знав, що найвеличніший Божий намір щодо Ізраїлю міг виконатися лише в тому разі, якщо правителі та народ невтомно намагатимуться відповідати запропонованому їм мірилу. Він також знав: щоб його син Соломон міг виправдати довіру, якою Бог вшанував його, юний правитель мав бути не тільки воїном, державним діячем і монархом, а й сильним, досконалим мужем, учителем праведності, взірцем вірності.

Делікатно й наполегливо Давид просив Соломона бути мужнім і благородним, милостивим та чуйним до своїх підлеглих; в усіх своїх взаємозв'язках з народами Землі передусім шукати слави й честі Божому імені, виявляючи красу святості. Усі ті численні важкі, але разом з тим чудові досвіди, які Давидові довелося пережити, навчили його цінувати людське благородство та спонукали звернутися до Соломона з такими словами передсмертного заповіту: “Пануватиме над людьми справедливий і богобоязливий! І він буде, як світло ранку безхмарного, коли сходить сонце; від його проміння трава виростає з землі по дощі!”.(2Сам.23:3-4)

О, яка можливість відкривалася перед Соломоном! Якби він дотримувався богонатхненних повчань свого батька, його царство було б царством правди, як це описано в 72-му Псалмі:

“Боже, Свої суди дай цареві,

а Свою справедливість — для сина царевого, —

хай він справедливо судить народ Твій, і пригнічених Твоїх — правосудно!..

Він зійде, як дощ на скошений луг,

немов краплі, що зрошують землю!

Праведний процвітатиме в його дні,

і буде спокій великий — аж поки місяць на небі.

Він пануватиме від моря до моря,

і від Ріки аж до кінців землі!..

Царі Таршішу та островів принесуть дари;

царі Шеви та Севи піднесуть дарунки!

І поклоняться йому усі царі,

і служитимуть Йому всі народи,

бо визволить він бідного, що просить захисту,