Зі вступом Ахаза на престол Ісая та його однодумці опинилися в таких жахливих обставинах, яких до цього ще не було в юдейському царстві. Чимало з тих, котрі раніше не піддавалися згубному впливу язичницьких обрядів, тепер погодилися брати участь у поклонінні їхнім богам. Ізраїльські князі показали себе не гідними виявленої до них довіри; постали фальшиві пророки, чиї пророкування вводили в оману; навіть деякі священики керувались у служінні користолюбством. І, разом з тим, проводирі відступництва продовжували дотримуватися давніх форм богопоклоніння, вважаючи себе народом Божим.
Пророк Михей, який працював у цей тривожний час, проголошував: грішники на Сіоні претендують, що “на Господа вони опираються”, та богохульно вихваляються: “Хіба не Господь серед нас? Зло не прийде на нас”, однак насправді “вони кров'ю будують Сіон, і кривдою — Єрусалим”.(Михея 3:10-11) Ісая також виступав проти цього зла, суворо докоряючи народ: “Послухайте слова Господнього, содомські князі, зверніть увагу на Закон Бога нашого, народе гоморський! Навіщо Мені безліч ваших жертов? — говорить Господь... — Як приходите, щоб з'явитися перед обличчям Моїм, то хто від вас вимагає, щоб ви топтали двори Мої?”.(Ісаї 1:10-12)
Святе Письмо підкреслює: “Жертва нечестивих — огида, і особливо тоді, коли приносять її зі злим наміром”.(Прип.21:27) Очі Небесного Бога “занадто чисті”, щоб “дивитися на зло і насильство”.(Авак.1:13) Він відвертається від беззаконника не тому, що не бажає простити його; Бог не може звільнити грішника від гріха, коли той відмовляється від багатих дарів Його благодаті. “Господня рука не стала коротшою, щоб рятувати, і Його вухо не стало глухим, щоб не чути, Ні! Це ваші переступи вас від Бога відлучили, і ваші гріхи обличчя Його від вас закрили, щоб вас не чути”.(Ісаї 59:1-2)
Соломон писав: “Горе тобі, краю, коли твій цар — хлопчина”.(Єккл.10:16) Так було з Юдейською країною. Внаслідок гріховного життя його правителі стали наче діти. Ісая звертав увагу народу на нестабільність його становища серед інших народів і наголошував, що причиною цього є поширене серед верхніх прошарків суспільства беззаконня. “Ось Владика, — говорить він, — Господь Саваот забере з Єрусалиму і з Юдеї підпору й підтримку, усяку підпору від хліба, і усяку підпору від води, лицаря та воїна, суддю та пророка, ворожбита й старця, п'ятдесятника та знатного, дорадника і в мистецтві премудрого, заклинателя й чародія; за правителів дам їм юнаків і діти пануватимуть над ними!.. Бо рухнув Єрусалим і впала Юдея, бо їхній язик та вчинки — проти Господа”.
“Твої провідники, — продовжує пророк, — на манівці тебе зводять, руйнують дорогу, якою ти прямуєш!”.(Ісаї 3:1-4,8,12) За часів царювання Ахаза усе це виконалося буквально, бо про нього написано: “Ходив він дорогами Ізраїлевих царів, і навіть робив литих бовванів Ваала. Він кадив у долині Бен-Гіннома”(2Хронік 28:2-3) “і навіть сина свого перевів через вогонь, підтримуючи гидоту тих народів, що Господь прогнав перед Ізраїлевими синами”.(2Цар.16:3)
Той час і справді був вельми небезпечний для вибраного народу. Минуло лише кілька коротких років, і десять племен Ізраїльського царства були розпорошені серед язичників. Не краща перспектива відкривалася і перед юдейським царством. Добрий вплив швидко втрачав свою силу, а лихий посилювався. Спостерігаючи це, пророк Михей був змушений вигукнути: “Побожні зникли із землі, і нема поміж людьми справедливого. Найліпший із них неначе жернина, найправедніший — немов пліт з колючок”.(Михея 7:2,4) “Якби Господь Саваот не залишив нам невеликого останку, — продовжує Ісая, — ми стали б як Содом, були б схожі на Гомору”...(Ісаї 1:9)
Заради тих, котрі залишилися вірними, а також завдяки Своїй безмежній любові до заблудлих, Бог у всі віки виявляв довготерпіння до непокірних, благаючи їх залишити гріховний шлях і навернутися до Нього. “Заповідь на заповідь... правило на правило... трохи тут, трохи там”,(Ісаї 28:10) — ось так через вибраних Ним мужів Він навчав беззаконників доріг праведності.
Так було і під час царювання Ахаза. Бог неодноразово звертався до заблудлого Ізраїлю, закликаючи відновити свою вірність Єгові. Палкими були заклики пророків; коли вони стояли перед народом, ревно благаючи їх розкаятися і перемінитися, їхні слова приносили гідний плід для Божої слави.
Через Михея Господь звернувся до ізраїльтян з чудовим закликом: “Послухайте, що говорить Господь: Устань, судися перед горами, і хай узгір'я почують твій голос! Послухайте, гори, Господнього суду, і прийміть до уваги ви, основи землі, бо в Господа розправа із народом своїм, з Ізраїлем судиться Він!”
“Народе ти Мій, що тобі Я зробив і чим скривдив тебе? Свідчи проти Мене! Я з краю єгипетського вивів тебе, і викупив тебе з дому неволі; перед тобою послав Я Мойсея, Аарона та Маріям.
Народе Мій! Згадай-но, що Балак, цар моавський, задумував, і що йому відповів Валаам, син Беорів; від Шіттіму аж до Гілгалу пізнайте праведні діла Господа”.(Михея 6:1-5)
Бог, Якому ми служимо, — Бог довготерпеливий, “не закінчилось Його милосердя”.(Пл.Єрем.3:22) Упродовж усього часу випробування Його Дух благає людей прийняти дар життя. “Як живий Я, говорить Господь Бог, — не бажаю смерті грішника, а щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив! Відверніться, відверніться від ваших злих доріг! Для чого вам умирати, доме Ізраїля?”.(Єзек.33:11) Особливий намір сатани полягає в тому, щоб допровадити людину до гріха, а потім залишити її безпорадною, розчарованою, без надії на прощення. Але Бог запрошує: “Хіба що він шукатиме захисту в Мене, схоче укласти мир зі Мною?! Нехай же укладе мир зі Мною!”.(Ісаї 27:5) У Христі пропонується як шлях спасіння, так і належна допомога.
За днів відступництва Юди та Ізраїлю чимало людей запитували: “З чим мені перед Господом з'явитись, схилитись перед Богом Вишнім? Чи піти до Нього з цілопаленнями, з річними телятами? Чи Господу до вподоби тисячі баранів, десятки тисяч потоків оливи?” Відповідь звучала ясно і зрозуміло: “Було тобі сказано, о людино, що є добре, і чого вимагає від тебе Господь: чинити правосуддя, любити вчинки милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом”.(Михея 6:6-8)
Наголошуючи на практичному благочесті, пророк лише повторював дану Ізраїлеві кілька століть тому пораду. Перед входом Ізраїльтян до Обітованого краю Господь проголосив через Мойсея: “А тепер, Ізраїлю, чого від тебе вимагає Господь, Бог твій?.. Щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма Його дорогами, любив Його і служив Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю, дотримуючись заповідей Господа та Його постанов, що я заповідаю тобі сьогодні, — тобі ж самому на добро”.(П. Закону10:12-13)
У всі віки слуги Єгови повторювали ці поради тим, кому загрожувала небезпека вдатися до формалізму і забути про милість. Коли під час земного служіння Христа до Нього підійшов учитель Закону і запитав: “Учителю, котра Заповідь найбільша в Законі?” — Ісус відповів: “‘Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією думкою’. Це найбільша і найперша Заповідь. А друга подібна до неї: ‘Люби свого ближнього, як самого себе’. На цих двох Заповідях тримається у весь Закон і Пророки”.(Матв.22:36-40)
Ми повинні приймати ці прості зрозумілі слова пророків і Самого Христа як голос Божий до кожної душі. Не можна втрачати можливостей чинити діла милосердя, виявляти дбайливу завбачливість та християнську люб'язність до обтяжених і пригнічених. Якщо ж ми не спроможні чимось допомогти, тоді можемо говорити слова втіхи й надії тим, котрі не знають Бога і до яких найлегше наблизитися через співчуття і любов.
Щедрі численні обітниці дані тим, хто не втрачає можливостей приносити радість і благословення іншим. “Коли даватимеш голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді засяє світло твоє у темряві, а твоя темрява стане як полудень. Господь завжди буде тебе провадити, і в посуху душу твою нагодує, зробить міцними кості твої. Ти станеш, немов напоєний сад, і мов джерело, води якого не висихають!”.(Ісаї 58:10-11)
Ідолопоклонницьке беззаконне життя Ахаза, всупереч серйозним застереженням пророків, могло мати лише один результат; “І був Господній гнів на Юдею та на Єрусалим, і Він віддав їх на ганьбу, на спустошення і на посміховище”.(2Хронік 29:8) Царство неухильно наближалося до занепаду; і невдовзі вторгнення ворожих військ стало загрожувати його існуванню. “Тоді прийшов Рецін, сирійський цар, та Пеках, син Ремалії — Ізраїльський цар, пішли війною на Єрусалим. І облягли Ахаза”.(2Цар.16:5,7)
Якби Ахаз і старійшини народу залишались вірними слугами Всевишнього, вони не злякалися б такого неприродного союзу. Але через їхнє постійне беззаконня мужність залишила їх. Сповнене невимовного жаху перед караючими судами зневаженого Бога “серце царя й народу затремтіло, як тремтять лісові дерева від вітру”. У цей критичний час Господь звелів Ісаї піти до переляканого царя і сказати: “Вважай і будь спокійний! Не бійся, а серце твоє нехай не тривожиться... Через те, що Сирія, Єфрем та син Ремаліїн задумали проти тебе лихе, кажучи: Ходімо на Юдею налякаємо її, здобудемо для себе, і настановимо царя над нею... так говорить Господь Бог: Цього не станеться й так не буде!” Пророк провістив, що Ізраїльському царству і Сирії незабаром прийде кінець. “Якщо ж ви не повірите, — закінчив своє передвіщеним пророк, — то не встоїте”.(Ісаї 7:2,4-7,9)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пророки і царі» автора Уайт Еллен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 27. Ахаз“ на сторінці 1. Приємного читання.