Розділ 16. Падіння дому Ахава

(На підставі 1Цар. 21; 2Цар. 1)

Згубний вплив Єзавелі на Ахава протягом усього його царювання обернувся страшною ганьбою і насильством, яких не знала священна історія. “Ще не було нікого такого, як Ахав, що так запродався чинити зло в Господніх очах, до чого намовляла жінка його Єзавель”.

Зажерливий від природи Ахав, перебуваючи під постійним впливом Єзавелі, настільки звик потурати бажанням власного злого серця, що дух егоїзму повністю опанував ним. Він не відмовляв собі ні в чому, вважаючи, що йому, цареві, дозволено задовольняти усі свої забаганки.

Ця домінуюча риса характеру Ахава, що так згубно позначилася на долі царства в часи його наступників, виявилася ще за життя ізраїльського пророка Іллі.

Поряд з царським палацом знаходився виноградник ізреелянина Навота. Ахав прагнув заволодіти цим виноградником і запропонував Навотові плату за нього або іншу ділянку землі. “Відступи мені свій виноградник, — сказав він Навоту, — і я зроблю з нього собі огород, оскільки він дуже близько від мого палацу. Я дам тобі замість нього кращого виноградника або, якщо хочеш, заплачу тобі грошима”.

Навот дорожив своїм виноградником, тому що він був спадщиною його батьків, а тому відмовився поступитися своєю власністю. “Борони мене, Господи, — сказав він до Ахава, — щоб я віддав тобі спадщину моїх батьків”. Згідно з левитським кодексом, земля не могла переходити у вічне володіння іншої особи шляхом продажу або обміну. Кожний ізраїльтянин повинен був “залишатися при спадщині батьківського племені”.(Числ.36:7)

Відмова Навота призвела до того, що самолюбний монарх захворів. “Повернувсь Ахав у свій палац сумний та сердитий через відповідь, отриману від Навота... Кинувся на ліжко, відвернув своє обличчя й не хотів нічого їсти”.

Єзавель швидко довідалася про всі подробиці. Обурена тим, що хтось наважився відмовити цареві в його проханні, вона запевнила Ахава, що йому недовго доведеться сумувати. “Добрий мені з тебе цар над Ізраїлем! — сказала вона. — Устань, їж, і не журися; я дам тобі виноградник ізреелянина Навота”.

Ахава зовсім не цікавило, як дружина досягне його омріяної мети. Єзавель же негайно взялася за здійснення свого підступного задуму. Від імені царя вона написала листи, запечатала їх його печаткою і відіслала до старійшин та вельмож міста, де жив Навот. У листах зазначалося: “Оголосіть піст, і посадіть Навота на чолі народу. Навпроти нього посадіть двох негідних людей, які свідчили б проти нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя. Після цього виведіть його і побийте камінням на смерть”.

Наказ було виконано. “І зробили мужі його міста, старійшини та вельможі... так, як наказала їм Єзавель і як було написано в листах, які вона послала їм”. Після того Єзавель пішла до царя і наказала йому прийняти у володіння виноградник. Ахав же, зовсім не замислюючись про наслідки і сліпо підкоряючись її пораді, пішов, аби заволодіти таким жаданим майном.

Та цареві не судилося безкарно користуватися тим, що було надбане ціною обману й кровопролиття. “І було слово Господнє до Іллі: ‘Устань і піди назустріч Ахавові, Ізраїлевому цареві, що в Самарії. Саме зараз він у Навотовому винограднику, куди пішов, щоб забрати його. Скажи йому: Так говорить Господь: Ти вбив, а тепер ще хочеш посісти?’” Господь звелів Іллі виголосити Ахавові жахливий вирок.

Пророк негайно виконав Божественне повеління. Винний монарх, зустрівшись у винограднику віч-на-віч із суворим посланцем Єгови, злякано запитав: “Ти таки знайшов мене, мій вороже?”

Не вагаючись, вісник Господній відповів: “Ти запродався чинити зло в Господніх очах. Ось Я наведу на тебе лихо; Я вимету тебе геть”. Це означало, що до нього не буде виявлено жодного милосердя. Дім Ахава мав бути остаточно знищений, як “дім Єровоама, Наватового сина, і як дім Баші, Ахієвого сина, — сповістив Господь через Свого слугу. — Ти довів Мене до гніву і ввів у гріх Ізраїля”.

Про Єзавель Господь сказав: “Пси з'їдять Єзавель на передмур'ї Ізреелу. Хто в Ахава помре в місті, того пожеруть пси, а хто помре на полі — клюватиме птаство небесне”.

Коли цар почув цю жахливу звістку, то “роздер він шати свої, і зодягнув на тіло своє веретище, постив, спав у веретищі, і ходив сумовито”.

“І було Господнє слово до тішб'янина Іллі: ‘Чи ти зауважив, що Ахав упокорився передо Мною? За те, що він упокорився передо Мною, не наведу Я лиха за Його життя; За життя його сина наведу Я лихо на його дім’”.

Не минуло й трьох років, як цар Ахав був убитий сірійця ми. Ахазія, його наступник, “робив те, що Господеві не до вподоби, і ходив дорогою батька свого й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама... І служив він Ваалові, поклонявся йому і гнівив Господа, Бога Ізраїлевого, — так само, як чинив його батько”. Але непокірного царя спіткали суди Божі за його гріхи. Виснажлива війна з Моавітянами, а згодом нещасний випадок, який мало не коштував йому життя, свідчили про Боже незадоволення.

“Ахазія випав через поруччя у своїй верхній світлиці” і серйозно покалічився; наляканий загрозою трагічного кінця, він послав слуг до екронського бога Ваал-Зевува, аби довідатися, чи видужає. Люди вірили, що екронський бог через своїх жерців може сповістити майбутнє. Багато людей зверталися до нього, але всі провіщення та відповіді походили від князя темряви.

Слуг Ахазії зустрів Божий чоловік і звелів їм повернутися до царя з такою вісткою: “Хіба нема в Ізраїлі Бога, що ви йдете питати Ваал-Зевува, екронського бога? Тому так сказав Господь: ‘За це ти не встанеш з ліжка, на якому лежиш; ти маєш померти!’” Передавши свою звістку, пророк відійшов.