Розділ 38. Світло в темряві

Похмурі роки руйнування і смерті, якими позначився кінець юдейського царства, могли б довести до розпачу і найвідважніші серця, якби вони не знаходили підбадьорення у пророчих словах Божих вісників. Через Єремію в Єрусалимі, Даниїла в царському дворі Вавилону, Єзекіїля на берегах ріки Кевар Господь милостиво відкривав Свій відвічний намір і запевняв у готовності виконати для Свого вибраного народу обітниці, записані у книгах Мойсея. Усе, що пообіцяв зробити для вірних Йому, Він неодмінно виконає. “Слово Боже живе і вічне”.(1Петра 1:23)

Господь робив усе можливе, щоб Його діти не забули Його Закону під час мандрівки в пустелі. Оселившись у Ханаані, ізраїльтяни повинні були щодня повторювати Божественні постанови у своїх домівках; ці постанови мали бути чітко написані на одвірках, воротах і пам'ятних дощечках. Їх необхідно було перекласти на музику і співати старим та молодим. Священики повинні були викладати ці святі постанови у громадських місцях, а правителі краю — щоденно досліджувати їх. “Будеш роздумувати про неї вдень та вночі, — наказав Господь Ісусові Навину щодо Книги Закону, — щоб пильно виконувати все, що написано в ній, тоді матимеш успіху твоїх справах, і буде тобі щастити”.(І.Нав.1:8; 8:35)

Ісус Навин навчав увесь Ізраїль писанням Мойсея. “І не забракло словечка з того, що наказав Мойсей, чого не прочитав би Ісус перед усією громадою Ізраїлю, перед жіноцтвом, перед малечею й перед чужинцями, котрі серед них перебували”.2 Це відповідало ясним повелінням Єгови, Який наказав читати слова Книги Закону вголос перед народом кожного сьомого року під час свята Кучок. “Збери народ, — чоловіків, жінок, дітей і приходьків, що в твоїх містах, щоб слухали та навчалися боятись Господа, Бога вашого, та щоб пильно виконували усі слова цього Закону.

Також їхні діти, які нічого не знають, нехай слухають і навчаються боятися Господа, Бога вашого, по всі дні вашого життя на землі, що її, перейшовши Йордан, маєте зайняти”.(П. Закону31:12-13)

Якби впродовж усіх наступних віків Ізраїль дотримувався цієї поради, наскільки іншою була б його історія! Тільки щира шанобливість до Божого Святого Слова могла дозволити народові сподіватися на виконання Божественного наміру. Саме завдяки повазі до Божого Закону Ізраїль зміг зміцнитися за днів царювання Давида, а також у ранній період правління Соломона. Лише завдяки вірі в живе Слово були проведені реформи за днів Іллі та Йосії. До цього ж Писання Істини — найбагатшого спадку Ізраїлю — звертався Єремія у своїх спробах запровадити реформу. Де б не служив пророк, він завжди звертався до народу зі щирим закликом: “Послухайте слів Заповіту цього”.(Єрем.11:2) Ці слова могли б дати їм повне розуміння Божого наміру — донести до всіх народів вістку про спасіння.

В останні роки відступництва Юдеїв заклики пророків залишалися майже непочутими, і коли халдейські війська втретє і востаннє взяли в облогу Єрусалим, у кожному серці згасла надія. Єремія передрік цілковите зруйнування; саме через наполегливі заклики до капітуляції його і було ув'язнено. Але Бог не залишив у безнадійному відчаї вірний останок, який залишався у місті. Навіть перебуваючи під суворим наглядом тих, хто глузував з його вісток, Єремія отримав нове одкровення про готовність Неба прощати і спасати. Від того часу і до наших днів це відкриття стало невичерпним джерелом утіхи для Божої Церкви.

Твердо покладаючись на Божі обітниці, Єремія за допомогою наочних притч продемонстрував мешканцям приреченого міста свою непохитну віру в остаточне виконання Божого наміру щодо Його народу. У присутності свідків, ретельно дотримуючись усіх правових вимог, він придбав за сімнадцять шеклів срібла родове поле в сусідньому селищі Анатоті.

З людської точки зору, придбання окупованої вавилонянами землі могло видаватися безумством. Адже пророк сам провістив зруйнування Єрусалима, спустошення Юдеї та повний занепад царства.

Він також пророкував про довгі роки полону в далекому Вавилоні. Похилого віку пророк аж ніяк не міг сподіватися, що особисто скористається придбаною землею. Однак дослідження пророчих Писань вселило в його серце тверде переконання, що Господь виконає Свій намір повернути дітям полонених їхні давні володіння в Обітованій землі. Очима віри Єремія бачив вигнанців, які поверталися з неволі і знову заселяли землю своїх батьків. Придбанням поля в Анатоті він бажав зробити все можливе, аби вселити і в серця інших надію, яка так утішала його самого.

Підписавши купчу та скріпивши її підписами свідків, Єремія звелів своєму писареві Баруху: “Візьми ці записи, цей запечатаний купівельний запис, і той відкритий та й поклади їх у глиняну посудину, щоб він там зберігався довгий час. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: будуть колись купувати доми, поля й виноградники в цьому Краї!”.( Єрем.32:14 15,17-27,37-44)

Становище Юдеї під час підписання цієї надзвичайної угоди було таким безнадійним, що відразу ж після оформлення купчої та передачі її на зберігання досі непохитна віра Єремії зазнала суворого випробування. Можливо, у своєму прагненні підбадьорити юдеїв він діяв самовпевнено? А може, бажаючи зміцнити віру в обітниці Божого Слова, подав їм даремну надію? Народ, який уклав Заповіт з Богом, уже довгий час зневажав Божі постанови. То ж чи виконаються колись повністю обітниці, дані вибраному народові?

Збентежений, пригнічений і засмучений стражданнями тих, котрі відмовилися розкаятися у своїх гріхах, пророк звернувся до Бога з проханням пояснити Його намір щодо людства.

“О, Господи, Боже, — молився він, — Ти створив небо та землю Своєю потужною силою й простягнутою рукою Твоєю. Для Тебе нема нічого неможливого! Ти подаєш милість тисячам, караєш гріхи батьків у лоні їхніх дітей. Ти, Боже, великий та могутній, ім'я Якого — Господь Саваот! Великий в пораді й могутній у вчинках, очі Твої відкриті на всі дороги людських синів, щоб кожному дати за його поведінкою та за плодами його вчинків; Ти, що знаки та чудеса творив у єгипетськім краї, і чиниш їх аж по цей день в Ізраїлі, і між іншими людьми, і звеличив Своє ім'я, як воно є й нині! Ти вивів народ Свій Ізраїля з єгипетського краю при знаках і чудесах, рукою потужною і простягнутим раменом та страхом великим. І дав Ти їм цю землю, яку клявся дати їхнім батькам — землю, що тече молоком та медом. Вони прийшли, і заволоділи нею, та не слухалися Твого голосу, і за Законом Твоїм не чинили; усього, що Ти наказав їм робити, вони не робили; через те Ти послав на них усе це лихо”.(Єрем.32:14 15,17-27,37-44)

Війська Навуходоносора готувалися до штурму стін Сіону. Тисячі гинули в останній відчайдушній спробі врятувати місто. Але ще більше людей помирало від голоду і хвороб. Доля Єрусалима була вирішена. Вали, споруджені ворожими військами для облоги, уже височіли над мурами. “Ось, — продовжував молитися пророк, — облогові вежі сягають аж до міста, щоб здобути його. Місто, спустошене мечем, голодом і чумою віддане буде в руки халдеїв, що воюють проти нього. Те, що говорив Ти, здійснюється як Ти Сам бачиш. А Ти ж сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срібло, і засвідч купівлю свідками. А тим часом місто переходить до рук халдеїв”.(Єрем.32:14 15,17-27,37-44)

Молитва пророка була милостиво почута. Тієї лихої години, коли віра провісника істини була випробувана немов вогнем, “було Господнє Слово до Єремії: ‘Ось Я — Господь, Бог кожного тіла. Чи ж для Мене є щось неможливе?’”(Єрем.32:14 15,17-27,37-44) Незабаром місто стане здобиччю халдеїв; його палаци й ворота будуть спалені вогнем. Однак незважаючи на те, що Єрусалимові загрожувало зруйнування, а його мешканці мали піти в полон, відвічний намір Єгови щодо Єрусалима все ж таки виконається. Продовжуючи відповідати на молитву Свого слуги, Господь згадав тих, кого спіткають Його суди: “Ось Я позбираю їх знову з усіх тих земель, куди вигнав їх у Своєму гніві, у Моїм пересерді й у Моїм великім обуренні, і верну їх до місця цього, і дам їм жити у безпеці. Тоді будуть вони Моїм народом, а Я буду їхнім Богом! І дам Я їм друге серце і дорогу другу, щоб боялися Мене по всі дні на добро собі й дітям їхнім по них. І укладу з ними вічний заповіт у тому, що не відвернуся від них, буду їм добро чинити, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене. Я буду радий їм добро чинити, і посаджу їх на постійно у землі цій, від усього Мого серця та всієї Моєї душі.

...Бо так говорить Господь: ‘Як послав Я на цей народ усе це велике лихо, так посилатиму на них усі ті блага, які їм обіцяв. І знову купуватимуть поля у цій землі, про яку ви кажете: Це пустиня без людей і без худоби, її віддано халдеям на поталу. І будуть вони купувати поля за гроші й записувати їх у книги, і печать прикладати і брати свідків у Веніяминовій землі та в околицях Єрусалима, і в містах Юдиних, і в містах гірських, а також в містах на поділлі, і в містах південних, — бо верну їх із полону, говорить Господь’”.(Єрем.32:14 15,17-27,37-44)

На знак підтвердження обітниць про визволення й відбудову, “було Єремії Господнє слово вдруге, коли він був ще замкнений на подвір'ї в'язниці: ‘Так говорить Господь, що сотворив землю, Господь, що обладнав й утвердив її, — Господь Його ім'я: Поклич до Мене, і Я тобі відповім, і оголошу тобі велике і незбагненне, чого ти досі не знав! Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про будинки в цьому місті та про палаци царів юдейських, що будуть зруйновані... Ось я натягну нову шкіру на їхні рани, вигою їх, уздоровлю їх, дам їм глибокий мир і безпеку. Я зміню долю Юди та долю Ізраїля, і їх відбудую, як колись. І очищу Я їх від усякої їхньої провини, якою вони згрішили супроти Мене, і прощу їм усі їхні провини, якими вони завинили переді Мною. Єрусалим стане для Мене ім'ям радості, хвалою та славою перед усіма народами на землі, як почують про все те добро, що зробив Я для них! Вони злякаються та затремтять через усе те добро та щастя, яким Я їх наділю!

Так говорить Господь: На цім місці, про яке ви говорите: Воно поруйноване, так що немає людини й немає скотини, — у містах Юди й на вулицях Єрусалима... буде чути радісний голос та веселий гомін, молодого та молодої, голос тих, що говоритимуть: Хваліть Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки Його милосердя! Бо Я зміню долю цієї землі, як було на початку, — говорить Господь!

Так Говорить Господь Саваот: На цьому місці, що запустіло, що без людини й без скотини, — постануть знову пасовиська, куди пастухи приведуть череди на відпочинок! По містах у горах, і по містах на поділлі, і в південних містах, і в Веніяминовому краї, і в околицях Єрусалима, і в містах Юдиних знову проходитиме череда попід руки рахуючого, говорить Господь!