Розділ 40. Сон Навуходоносора

(На підставі Даниїла 2)

Незабаром після того як Даниїл та його товариші були взяті на службу до вавилонського царя, відбулися події, що показали язичеському народові силу і вірність ізраїлевого Бога. Навуходоносор бачив надзвичайний сон, через що “занепокоївся дух його, і сон утік від нього”. І хоч цей сон справив неабияке враження на царя, однак, прокинувшись, він не міг пригадати жодної подробиці.

У великому збентеженні Навуходоносор покликав своїх мудреців — “чарівників, заклиначів та халдеїв” — і просив допомогти йому. “Снився мені сон, — сказав він, — і занепокоївся дух мій; бажаю знати той сон”. Висловивши таким чином своє хвилювання, цар просив пояснити йому сон, аби його душа могла заспокоїтися.

На це мудреці відповіли: “Царю, живи навіки! Розкажи сон своїм рабам, а ми скажемо тобі, що він означає”.

Невдоволений такою ухильною відповіддю мудреців та підозрюючи їх у небажанні допомогти йому (хоч вони і претендували на здатність відкривати таємниці), цар, то обіцяючи їм багатство і славу, то погрожуючи смертю, наказав не тільки пояснити сон, а й розповісти його зміст. “Ось що постановив я, — сказав він, — якщо ви не розповісте мені сну і те, що він означає, то будете пошматовані на куски, а ваші доми обернуться в руїни. А якщо ви розповісте сон і те, що він означає, одержите від мене дари й нагороду та великі почесті”.

Як і раніше, мудреці відповіли: “Нехай цар скаже сон своїм слугам, а ми його витлумачимо”.

Розлючений очевидною віроломністю тих, кому довіряв, Навуходоносор заявив: “Я знаю напевно, що ви хочете виграти час, власне тому, що бачите, яка моя постанова. Якщо ви не розкажете мені сну, то один лише вирок буде проти вас. Ви змовилися говорити мені оману та неправду, аж поки мине час. Тому розкажіть мені сон, і тоді я знатиму, що ви здатні витлумачити мені і його значення”.

Побоюючись за наслідки в разі невдачі, чарівники намагалися довести цареві, що його прохання нерозсудливе і що такому випробуванню не підлягала жодна людина. “Нема на світі людини, — запевняли вони, — що могла сказати те, чого цар вимагає, бо жоден великий та потужний цар не вимагав чогось подібного від чарівника, заклинача та халдея. А справа, яку вимагає цар, трудна, і ніхто інший не може її цареві об'явити, окрім богів, які не живуть між людьми”.

“Тоді розлютився й вельми розгнівався цар, і наказав вигубити всіх вавилонських мудреців”.

Даниїл та його друзі також опинилися в числі тих, кого розшукували для виконання царського наказу. Коли ж їх повідомили, що відповідно до наказу вони також повинні померти, Даниїл “розважно та розумно” звернувся до Аріоха, начальника царської охорони, із запитанням: “Чому такий суворий наказ від царя?” Аріох розповів про занепокоєння царя через надзвичайний сон і невдалу спробу отримати допомогу від тих, кому він досі так беззастережно довіряв. Тоді Даниїл, ризикуючи власним життям, наважився піти до царя і просити дати йому час, щоб він міг попросити свого Бога відкрити йому зміст і значення сну.

Монарх погодився. “Тоді Даниїл, прийшовши до свого дому, повідомив про справу товаришам своїм, Ананії, Мисаїлу та Азарії”. Разом вони почали шукати мудрості у Джерела усякого світла й знання. Вони твердо вірили: Бог привів їх сюди, і вони виконають Його справу та свої обов'язки. У всіх своїх труднощах і небезпеках вони постійно зверталися до Нього за керівництвом та захистом, а Він завжди допомагав їм. І тепер у розкаянні серця вони знову благали Суддю землі врятувати їх у такий скрутний час. Вони волали не даремно. Бог, Якого вони шанували, тепер ушанував і їх. Дух Господній спочив на них, і Даниїлові “в нічному видінні” був відкритий сон царя та його значення.

Передовсім Даниїл подякував Богові за дане йому одкровення. “Нехай буде благословенне Боже ім'я відвіку й аж довіку, — вигукнув він, — бо в Нього мудрість та сила. І Він зміняє часи та пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим, і пізнання розумним. Він відкриває глибоке та сховане, знає те, що в темряві, і світло перебуває з Ним. Тобі, Боже батьків моїх, я дякую та славлю Тебе що Ти дав мені мудрість і силу, а тепер відкрив те, чого я у Тебе просив, — Ти відкрив нам справу царя”.

Даниїл негайно вирушив до Аріоха, котрий отримав від царя наказ вигубити мудреців, і сказав: “Не губи вавилонських мудреців! Запровадь мене до царя, — і я витлумачу йому значення сну”. Начальник царських охоронців негайно привів Даниїл а до царя й оголосив: “Я знайшов між полоненими синами Юдеї чоловіка, що зможе розповісти цареві значення сну”.

І ось юдейський невільник, спокійний і стриманий, стоїть перед монархом наймогутнішої імперії світу. Він починає з того, що применшує себе і звеличує Бога — Джерело усякої мудрості. На тривожне запитання царя: “Чи справді можеш ти об'явити мені сон, якого я бачив, та його значення?” — Даниїл відповів: “Таємницю, про яку питає цар, не можуть звістити цареві ані мудреці, ані заклиначі, ані чарівники, ані віщуни. Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він показав цареві Навуходоносору, що має статись наприкінці днів”.

“Твій сон, — продовжував Даниїл, — і видіння твоєї голови на ложі твоїм ось які: Тобі, царю, на ложі твоїм приходили думки про те, що буде потім, а Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що станеться. А мені ця таємниця відкрита не тому, що наче б я був мудріший від усіх живих, а тільки для того, щоб об'явити цареві значення, і щоб ти зрозумів думки свого серця.

Ти, царю, дивився, аж ось якийсь великий бовван. — Вельми великий був той бовван і надзвичайно блискучий; ось він стоїть перед тобою, а вигляд його був дуже страшний. Голова у того боввана була з чистого золота; груди його та руки — зі срібла; живіт у нього й стегна — з міді; гомілки його — із заліза, а ноги його — частково із заліза, а частково із глини.

Ти дивився на нього, аж ось відірвався від гори камінь, без допомоги рук, і вдарив у боввана, в залізні та глиняні його ноги, — і розбив їх. Тоді все вмить потрощилося — залізо, глина, мідь, срібло та золото, — усе стало, немов полова на току влітку, а вітер так розвіяв усе, що не залишилося жодного сліду; а камінь, що вдарив боввана, став великою горою і наповнив усю землю”.

“Оце сон”, — упевнено сказав Даниїл; цар, котрий з величезною увагою слухав кожне слово, все більше переконувався, що це був саме той сон, який так непокоїв його. Тепер він був готовий вислухати і тлумачення сну. Цар царів бажав сповістити вавилонському монархові величну істину. Бог вирішив відкрити істину про те, що саме Він має владу над царствами світу, — владу призначати і скидати царів. Навуходоносор повинен був, наскільки це можливо, усвідомити свою відповідальність перед Небом. Йому відкривалися події майбутнього аж до кінця історії світу.

“Ти, о царю, цар над царями, — продовжував Даниїл, — якому Небесний Бог дав царство, владу, силу та славу. Усе, де мешкають люди, земні звірі та птаство небесне, Він дав у твої руки; тебе ж учинив володарем над усіма ними. Ти — золота голова.