Розділ 22. “Ніневія, велике місто” 

За днів розділення Ізраїлю Ніневія, столиця Ассирійського царства, була одним із найбільших міст стародавнього світу. Заснована на родючих берегах Тигра відразу після розпорошення народів під час будівництва Вавилонської вежі, Ніневія процвітала впродовж століть, аж доки не перетворилася на “надзвичайно велике місто: на три дні ходьби”.(Йони 3:3)

У період свого матеріального процвітання Ніневія була осередком злочину і беззаконня. Богонатхненне перо характеризує її як “місто кровожерне... повне неправди й насилля”. Користуючись мовою образів, пророк Наум порівнює Ніневію із жорстоким хижим левом: “Бо над ким, — запитує він, — не переходила постійно твоя злоба?”.(Наум.3:1,19)

Хоча Ніневія перетворилася на нечестиве місто, вона, втім, не повністю віддалася злу. Той, Хто “бачить усіх синів людських”,(Псал.33:13) і “усе дорогоцінне бачить око Його”(Йов 28:10) помітив, що в цьому місті було чимало людей, котрі прагнули чогось кращого, благороднішого, і якби мали можливість пізнати живого Бога, вони залишили б свої беззаконні справи і служили Йому. У Своїй мудрості Бог вочевидь відкрився їм, аби, по можливості, привести до покаяння.

Для виконання цієї справи Він обрав пророка Йону, Аміттаєвого сина. До нього й було слово Господнє: “Встань, іди в Ніневію, велике місто, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло піднялось до Мене”.(Йони 1:1-16)

Коли пророк почав розмірковувати про труднощі й уявні перешкоди, які можуть виникнути під час виконання завдання, він піддався спокусі засумніватися в мудрості Божого заклику. З людської точки зору видавалося, що проголошення такої вістки у цьому гордому місті не принесе жодної користі. Йона забув, що Бог, Якому він служив, — Премудрий і Всесильний. Скориставшись цими ваганнями і сумнівом, сатана позбавив його мужності. Пророка охопив такий великий страх, що він “встав, аби утекти до Таршішу”. Прийшовши до Яфи і побачивши там готовий до відплиття корабель, він “заплатив за переправу, ввійшов у нього, щоб відплисти разом з іншими”.

Разом з дорученням на Йону покладалася величезна відповідальність, однак Той, Хто посилав пророка, був достатньо могутнім, щоб підтримати Свого слугу, забезпечуючи йому успіх. Якби пророк беззастережно послухався Бога, він уникнув би багатьох гірких переживань та отримав би рясні благословення. Однак Господь не залишив Йону в його відчаї. Випробування та дивовижні події мали відродити віру пророка в Бога і Його безмежну рятівну силу.

Якби Йона після отримання доручення спокійно все зважив, то зрозумів би безглуздість своїх спроб уникнути покладеної на нього відповідальності. Однак його втеча тривала недовго. “Господь кинув на море сильний вітер, — і на морі знялася велика буря, так що корабель міг бути розбитим. Налякалися моряки, і кликали кожен до свого бога, а щоб полегшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. А Йона зійшов у нижню частину корабля, ліг і міцно заснув”.

У той час, як моряки благали своїх язичницьких богів про допомогу, вкрай стривожений капітан корабля зауважив Йону і запитав: “Як ти можеш спати? Вставай, звернись до свого Бога, — може, він зглянеться над нами, і ми не загинемо”.

Однак молитви людини, яка збочила зі шляху обов'язку, виявилися даремними. Дійшовши висновку, що цей надзвичайний шторм викликаний гнівом богів, моряки вирішили вдатися до останнього засобу — жеребкування, “аби довідатись, — казали вони, — через кого сталося це лихо. Кинули вони жереб, — і жереб впав на Йону. І сказали вони до нього: ‘Скажи нам, через що з нами сталося це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу?’”

Він відповів їм: “Я — єврей і шаную Господа, небесного Бога, що створив море та землю”. Вельми налякалися ті люди, і сказали до нього: “Що ж ти наробив?” Ці люди довідалися, що він утікає від Господа, оскільки він їм у цьому зізнався.

Далі його спитали: “Що маємо зробити з тобою, аби утихомирилось море, і не заливало нас?” Море ж все більше бушувало. Йона відповів їм: “Візьміть мене й киньте в море, і воно перестане проти вас бушувати; бо я знаю, що це через мене сталася ця велика буря”.

І почали сильніше веслувати в напрямку берега, але не могли, тому що море все більше піднімалось проти них. Тоді вони почали кликати до Господа такими словами: “‘О Господи, не дай, благаємо Тебе, щоб ми загинули за душу цього чоловіка, і не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!’ Взяли вони Йону та й кинули в море, — і море втишилось у своїй люті. Ці люди вельми налякалися Господа, принесли Йому жертви і склали обітниці! ”.(Йони 1:1-16)

“Господь підготував велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І пробув Йона в середині цієї риби три дні та три ночі. Почав Йона молитися до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби, говорячи: ‘Я покликав у нещасті своєму до Господа, і Він відповів мені, Із нутра шеолу кричав я, і почув Ти мій голос! Ти кинув мене в безодню, у серце моря, і води мене оточили. Усі Твої хвилі та буруни пройшли наді мною. Я сказав: я відкинутий з-перед очей Твоїх. Протея ще побачу храм Твій святий. Води мене обгорнули аж по горло, безодня мене оточила, морська трава обвиває мою голову!

Я зійшов аж до споду гори; земля засувами своїми замкнула мене навіки! Але Ти підіймаєш із ями життя моє, о, Господи, мій Боже! Коли в мені умлівала душа моя, я про Господа згадав, — і молитва моя до Тебе долинула, до храму святого Твого!

Ті, що тримаються порожніх марнощів, свого Милосердного залишають. Я ж голосом подяки принесу Тобі жертву; що присягнув я, те виконаю. Від Господа спасіння!’”.(Йони 1:7-2:9)

Нарешті Йона зрозумів, що “спасіння від Господа”. Коли він розкаявся та визнав спасаючу Божу благодать, тоді прийшло і визволення. Йона був урятований із морської безодні та викинутий на суходіл.

Ще раз Божому слузі було доручено застерегти Ніневію: “І було Господнє слово до Йони вдруге: ‘Устань, іди в Ніневію, в те велике місто, і проповідуй йому те слово, що Я скажу тобі’”. Цього разу він вже не сумнівався, а без вагань підкорився. Він “устав, і пішов до Ніневії за Господнім словом”.(Йони 3:1-9)

Увійшовши у місто, пророк відразу ж почав проповідувати: “Ще сорок днів, і Ніневія буде зруйнована!”. Він переходив з вулиці на вулицю і проголошував вістку перестороги.

Слова пророка виявились не даремними. Попередження пророка, що лунало на вулицях нечестивого міста, передавалось з уст в уста, поки всі мешканці не почули тієї приголомшливої новини. Під впливом Божого Духа вона торкнулась кожного серця, і багато людей, усвідомлюючи свої гріхи й тремтячи від страху, розкаялися в глибокій покорі.