Розділ 50. Ездра — священик і книжник

Приблизно через сімдесят років після повернення першої групи вигнанців під проводом Зоровавеля та Ісуса на престол Мідо-Персії сів Артаксеркс Лонгіман. Ім'я цього царя пов'язане з низкою знаменних подій, які увійшли до священної історії і свідчать про дію Провидіння. Під час його царювання жили й працювали такі мужі, як Ездра та Неємія. Саме Артаксеркс 457 року до Н.Х. видав третій і останній указ про відбудову Єрусалима. Під час його правління на батьківщину повернулася група євреїв на чолі з Ездрою; Неємія та його помічники закінчили відбудову мурів Єрусалима; у храмовому служінні відбулися зміни. Під керівництвом Ездри та Неємії були здійснені великі релігійні перетворення. За період свого тривалого правління цар не раз виявляв милість до Божого народу, а своїх відданих улюблених друзів — Ездру та Неємію — вважав мужами, вибраними Богом для виконання особливої місії.

Досвіди Ездри, які він пережив під час перебування євреїв у Вавилоні, були настільки незвичайними, що привернули увагу і завоювали прихильність царя Артаксеркса. Ездра вільно спілкувався з царем, розповідаючи про могутність Небесного Бога та про Його намір повернути євреїв до Єрусалима.

Ездра був нащадком Ааронових синів, отримав священицьку освіту. Крім цього, був обізнаний із працями вчених-астрономів, астрологів та мудреців Мідо-Перського царства. Але він був невдоволений своїм духовним станом; він палко бажав жити в повній гармонії з Богом, прагнув мудрості для виконання Божественної волі. Так він “звернув своє серце на те, щоб вивчати Господній Закон і виконувати його”.(Ездр.7:6-10) Це спонукало його простежити історію Божого народу, записану пророками і царями. Він вивчав історичні й поетичні книги Біблії, бажаючи пізнати, чому Господь допустив зруйнування Єрусалима та поневолення Божого народу язичниками.

Особливою темою роздумів Ездри були переживання Ізраїлю, починаючи від того часу, коли Авраамові була дана обітниця. Він вивчав настанови, дані на горі Синай, і впродовж усього довгого періоду блукань у пустелі. У міру того, як Ездра дедалі більше дізнавався про ставлення Бога до Своїх дітей, пізнаючи святість проголошеного на Синаї Закону, його серце охоплювало хвилювання. Він пережив нове глибоке навернення і твердо вирішив ретельно дослідити священну історію, аби згодом використати це знання для благословення й просвіти свого народу.

Ездра робив усе, щоб підготуватись до тієї роботи, котру, як він вірив, йому належало виконати. Він щиро шукав спілкування з Богом, аби стати мудрим учителем в Ізраїлі. Чим більше його розум і воля підкорялися Божественному керівництву, тим вагомішими ставали в його житті принципи правдивого освячення. У наступні роки ці принципи виховували не лише молодь, яка зверталася до нього за настановами, а й усіх, хто спілкувався з ним.

Бог обрав Ездру як знаряддя для добра Ізраїлю, щоб відновити честь і славу священства, втрачені за час неволі. Ездра став надзвичайно просвіченим мужем, “знавцем Мойсеєвого закону”.(Ездр.7:6-10) Це сприяло тому, що він став видатним у Мідо-Перському царстві.

Ездра став Божим провісником, навчаючи своїх ближніх принципів Неба. В останні роки свого життя, перебуваючи чи то при дворі царя Мідо-Персії, чи в Єрусалимі, він виконував свою основну роботу вчителя. Чим більше він передавав іншим засвоєні ним істини, тим більше зростала його працездатність. Він став побожним, горливим до праці мужем. Для світу він був Господнім свідком, живим прикладом того, як біблійна істина ушляхетнює життя.

У своїй копіткій роботі зі збереження й поширення Святого Письма, якій він присвятив усе життя, Ездра постійно намагався зацікавити народ вивченням Писань. Він збирав усі рукописи закону, які тільки міг знайти, переписував і поширював їх. Вічне Слово, яке таким чином стало здобутком багатьох людей, принесло їм дорогоцінне знання.

Віра Ездри в те, що Бог здійснить для Свого народу велику справу, спонукала його розповісти Артаксерксові про своє бажання повернутися до Єрусалима, щоб зацікавити народ вивченням Божого Слова і допомогти своїм братам у відбудові Святого Міста. Слова Ездри свідчили про його повну довіру до Ізраїлевого Бога, Котрий Єдиний міг захистити Свій народ і допомогти йому; це справило на царя глибоке враження. Артаксеркс чудово усвідомлював, що ізраїльтяни поверталися до Єрусалима, щоб служити Єгові, однак упевненість царя в порядності Ездри була такою великою, що він виявив до нього особливу прихильність, задовольнивши його прохання і вручивши багаті дари для храму. Він зробив його спеціальним представником Мідо-Перського царства і наділив широкими повноваженнями для виконання його заповітних намірів.

Указ Артаксеркса Лонгімана про відновлення і забудову Єрусалима, виданий утретє після сімдесятирічного поневолення, особливо знаменний своїми висловами про Небесного Бога, визнанням заслуг Ездри та свободою дій, наданою залишкові Божого народу. Артаксеркс згадує про Ездру як про “священика, учителя, що пише слова Заповідей Господа та Його постанови для Ізраїлю”, “досконалого вчителя Закону Бога Небесного”. Цар і його радники також добровільно жертвували для “Бога Ізраїлевого, Якого місце перебування в Єрусалимі”. Крім того, Артаксеркс розпорядився покривати всі великі витрати “з дому царських скарбів”.(Ездр.7:11-28)

“Ти посланий від царя та семи його дорадників, — оголосив цар Ездрі, — щоб наглядати за Юдеєю та Єрусалимом щодо Закону твого Бога, що в руці твоїй”. І далі він наказав: “Усе, що звелено Небесним Богом, нехай буде пильно зроблене для дому Небесного Бога, щоб не впав гнів на царство царя та на синів його”.(Ездр.7:11-28)

Дозволяючи ізраїльтянам повернутися на батьківщину, Артаксеркс подбав і про те, щоб священнослужителі були поновлені у своєму праві здійснювати стародавні обряди та користуватися привілеями.

“Крім того, вас завідомляємо, — оголосив він, — що всі священики та левити, співаки, вартові, храмові слуги та інші працівники Божого дому вільні; на них не можна накладати ні данини, ні податку, ні мита”. Він також наказав призначити цивільних урядовців, які б мудро управляли народом у відповідності з кодексом юдейських законів.

“А ти, Ездро, за мудрістю Бога твого, якою володієш, — звелів цар, — настанови суддів та урядовців, щоб вони судили увесь народ за рікою — всіх, хто знає закони твого Бога, а хто їх не знає, навчи. А кожен, хто не буде пильно виконувати Закон твого Бога та закон царський, того нехай негайно засудять чи то на смерть, чи на вигнання, чи на грошову кару, чи на ув'язнення”.(Ездр.7:11-28)

Оскільки “добродійна рука його Бога була над ним”, Ездрі вдалося переконати царя щедро забезпечити всім необхідним для повернення увесь ізраїльський народ, а також священиків і левитів, які “з доброї волі бажали б іти до Єрусалима”.(Ездр.7:11-28) Таким чином, дітям вигнання знову була дана можливість повернутися до країни, з володінням якою були пов'язані обітниці для ізраїлевого дому. Цей указ викликав велику радість у тих, які разом з Ездрою досліджували Божий план щодо Його народу.

“Благословенний Господь, Бог наших батьків, — вигукнув Ездра, — що вклав у серце царя цю думку, щоб оздобити дім Господній, що в Єрусалимі, і Який прихилив до мене милість царя і його дорадників, та всіх могутніх князів царя!”. (Ездр.7:11-28)

У виданні цього указу Артаксеркса простежувалася рука Провидіння. Декотрі зрозуміли це і з радістю скористалися можливістю повернутися на батьківщину за таких сприятливих обставин. Було назване місце загальної зустрічі, і визначеного часу там зібралися всі, хто бажав вирушити в довгу мандрівку до Єрусалима.

“І зібрав я їх коло річки, що впадає в Агаву, — говорить Ездра, — і ми таборували там три дні”.(Ездр.8:15)

Ездра сподівався, що чимало народу захоче повернутися до Єрусалима, однак, на превеликий жаль, на заклик відгукнулася лише незначна кількість. Більшість власників будинків і земель не мали бажання жертвувати своїм надбанням. Їм сподобалося спокійне, затишне життя; їх більше задовольняла перспектива залишитися. Їхній приклад стримав також тих, хто за інших обставин наважився б приєднатися до братів, котрі з вірою йшли вперед.