Розділ 45. Повернення з вигнання 

Поява армії Кира під мурами Вавилона була для євреїв знаком, що наближається їхнє визволення з полону. Більш, ніж за століття до народження Кира Бог назвав його по імені і спонукав пророка відзначити роль, яку він має відіграти, а саме: зненацька захопити Вавилон і приготувати шлях для визволення Його народу. Через Ісаю було сповіщено: “Так говорить Господь до Свого помазаника Кира: Я міцно тримаю тебе за правицю, щоб перед обличчям твоїм повалити народи... щоб відчинити двері перед тобою і щоб брами більш не зачинялись. Я перед тобою піду, вирівнюючи гори, двері мідяні зламаю і порозбиваю залізні засуви. І дам тобі скриті скарби та заховані багатства, щоб ти пізнав, що Я — Господь, Який кличе тебе на ім'я, Бог Ізраїлів”.(Ісаї 45:1-3)

Несподіване вторгнення армії перського завойовника до столиці Вавилону руслом ріки, води якої були відведені, а також через внутрішні ворота, які з причини недбалості й упевненості в безпеці були відчинені і не охоронялися, було для євреїв переконливим доказом буквального виконання пророцтва Ісаї про раптову поразку їхніх загарбників. Це мало стати для них також безпомилковою ознакою, що Бог керує усіма справами народів задля їхнього ж добра. Адже із пророцтвом про захоплення Вавилона нерозривно пов'язані такі слова: “Кир... — Мій пастир, і всю Мою волю він виконає та скаже Єрусалимові: ‘Збудований будеш!’ а храмові: ‘Будеш закладений!’” “‘Я підняв його для перемоги, і рівняю йому всі дороги. Він місто Моє побудує і відпустить полонених Моїх, але не за викуп і не за дари’, — говорить Господь Саваот”.(Ісаї 44:28; 45:13)

Однак це були не єдині пророцтва, які вселяли в серця вигнанців надію на скоре визволення. Вони мали писання Єремії, які чітко визначали час виходу Ізраїлю з Вавилону. “Як сповниться сімдесят років, — передрік Господь через Свого вісника, — покараю Я вавилонського царя і той народ, — говорить Господь, — за їхню несправедливість, а також Халдейський край й оберну його на вічну пустиню”.(Єрем.25:12) У відповідь на палку молитву Бог явить Свою милість залишкові Юди. “Я покажусь вам, — говорить Господь, — верну вас до того місця, звідки Я вас вигнав”.(Єрем.29:10-14)

Не раз Даниїл та його товариші роздумували над цими й подібними пророцтвами про Божі наміри щодо Його народу. І тепер, коли всі події свідчили, що могутня Божа рука керує долею народів, Даниїл звернув особливу увагу на обітниці для Ізраїлю. Віра в пророче слово допомогла йому збагнути передречення письменників Святого Письма. “Як виповняться сімдесят років, призначених для Вавилону, — проголосив Господь, — Я до вас завітаю, і здійсню Своє добре слово про вас, щоб повернути вас на це місце. Бо лише Я знаю Мої задуми щодо вас, — говорить Господь, — задуми щастя, а не лиха, щоб забезпечити вам надійне майбуття. І ви покличете до Мене, прийдете, щоб помолитися Мені, а Я вислухаю вас. І будете шукати Мене, і знайдете, якщо шукатимете Мене всім своїм серцем”.(Єрем.29:10-14)

Незадовго до падіння Вавилону, коли Даниїл розмірковував над відомими вже пророцтвами і молився про Боже відкриття щодо строків, йому було дано кілька видінь про піднесення й падіння царств. До першого видіння, записаного в сьомому Розділі книги Даниїла, було дане й тлумачення, однак пророк зрозумів не все. “Мене... дуже тривожили думки мої, — писав він про свої тогочасні переживання, і вигляд мого обличчя змінився, але це слово я зберіг у своєму серці”.(Дан.7:28)

Друге видіння пролило ще більше світло на події майбутнього, а наприкінці видіння Даниїл почув, “як один святий говорив, а інший святий сказав тому, котрий говорив: ‘Доки триватиме це видіння’ А той відповів: ‘Аж до двох тисяч трьохсот вечорів та ранків, — тоді буде визнана очищеною святиня’”.(Дан.8:13-14,26-27) Це збентежило пророка. Він вельми хотів зрозуміти значення видіння. Даниїл не міг збагнути, який існує зв'язок між передреченими Єремією сімдесятьма роками полону та періодом у дві тисячі триста років. За словами небесного Посланця, цей період мав би закінчитися перед очищенням Божої Святині. Ангел Гавриїл частково пояснив йому видіння, однак коли пророк почув слова: “Видіння... належить до далеких часів”, він втратив свідомість. “Я, Даниїл, був виснажений, — зазначає він, — і занедужав на кілька днів. Потім я встав, і займався царськими справами. Я був здивований видінням, і не розумів його”.(Дан.8:13-14,26-27)

Обтяжений, як і раніше, турботами про Ізраїль, Даниїл знову почав досліджувати пророцтва Єремії. Вони були настільки ясними, що пророк збагнув “число років, яке, за Господнім словом до пророка Єремії, мало пройти над руїнами Єрусалима: сімдесят років”.(Дан.9:1-9,16-19,25)

Даниїл вірив у непорушність пророчого слова, тому просив Господа про швидке виконання цих обітниць. Він благав, щоб Боже ім'я було звеличене. У своїй молитві він цілковито ототожнював себе з тими, хто відступив від Божественних намірів, сповідаючись у їхніх гріхах, як у власних.

“Звернув я своє обличчя до Господа Бога, — говорить пророк, — й приготувався до молитви та благання у пості, веретищі й попелі. І молився я Господеві, Богові своєму, і сповідався”.(Дан.9:1-9,16-19,25)

Хоч Даниїл багато років служив Богові і Небо визнало його за “любого мужа”, однак він став перед Богом як грішник, благаючи про помилування улюбленого народу. Якою ж красномовною була його молитва у своїй простоті й щирості! Послухайте його благання: “О, мій Господи, Боже великий і грізний, Який зберігаєш Заповіт та милість для тих, котрі люблять Тебе та виконують Твої Заповіді! Ми згрішили, чинили беззаконня, були несправедливі, бунтувалися, і відверталися від Твоїх Заповідей та постанов Твоїх. І не слухали ми Твоїх рабів пророків, які говорили Твоїм Іменем до наших царів, до наших начальників, до наших батьків і до всього народу Землі.

Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя, як воно й є нині: юдейським мужам, мешканцям Єрусалима й усім ізраїльтянам, близьким та далеким, по всіх країнах, куди Ти їх вигнав за їхню невірність, якою вони завинили перед Тобою...

У Господа, нашого Бога, — милосердя та прощення, бо ми збунтувалися проти Нього... Господи, за Твоїм великим милосердям нехай відвернеться гнів Твій та Твоє обурення від Твого міста Єрусалима, й від Твоєї святої гори, бо через наші гріхи та провини наших батьків Єрусалим та народ Твій терпить наругу від усіх, які навкруг нас.

І нині прислухайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його благань і нехай засвітиться Твоє обличчя над Твоєю спустошеною Святинею, заради Тебе Самого, Господи! Нахили, Боже мій, вухо Своє і послухай, відкрий Свої очі й побач наші руїни та те місто, де кликалося ім'я Твоє, бо ми складаємо свої благання перед Твоїм лицем, покладаючись не на нашу справедливість, а на Твоє велике милосердя.

Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислухайся і вчини! Не забарися ради Тебе Самого, мій Боже, бо ім'я Твоє кличеться над Твоїм містом і над Твоїм народом!”.(Дан.9:1-9,16-19,25)

Небо низько схилилося, щоб вислухати горливе моління пророка. Він ще не встиг закінчити свого благання про прощення й повернення народу, як знову з'явився могутній Гавриїл і нагадав йому про видіння, отримане Даниїлом перед падінням Вавилону і смертю Валтасара. Ангел докладно описав період у сімдесят тижнів, який мав початися від часу “виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й відбудувати Єрусалим”.(Дан.9:1-9,16-19,25)

Цю молитву Даниїл виголосив “першого року Дарія”(Дан.9:1-9,16-19,25) мідійського монарха; його воєначальник Кир позбавив вавилонського царя скіпетра світового панування. Правління Дарія було угодне Богові. До нього ж був посланий ангел Гавриїл, щоб “зміцнити й посилити його”.(Дан.11:1) Через неповних два роки після падіння Вавилону Дарій помер і на престол сів Кир. Початок його царювання ознаменував закінчення сімдесяти років, що минули з того часу, як перша група євреїв була відведена Навуходоносором зі своєї батьківщини — Юдеї до Вавилону.

Визволення Даниїла з лев'ячої ями було використане Богом, щоб справити враження на Кира Великого. Визначні достоїнства Божого мужа як далекоглядного державного діяча спонукали перського правителя ставитися до нього та його думки з особливою повагою. Саме тепер, коли за Словом Бога мала початися відбудова храму в Єрусалимі, Він спонукав Кира, Свого слугу, звернути увагу на добре відомі пророцтва про самого Кира і таким чином дарувати свободу єврейському народові.

Коли цар почув слова, проголошені більше як за сто років до його народження, а також про спосіб захоплення Вавилона; коли він прочитав вістку, адресовану йому Владикою Всесвіту: “Я тебе підперізую, хоч ти не знаєш Мене; щоб знали від сходу сонця і до заходу, що крім Мене немає іншого”; коли побачив постанову вічного Бога: “Ради раба Мого Якова й ради вибранця Мого Ізраїля, назвав тебе Я на ім'я, дав тобі шляхетну назву, дарма, що ти не знаєш Мене”; коли досліджував богонатхненні слова: “Я його підняв для перемоги, і зрівняю йому всі дороги. Він місто Моє відбудує і відпустить вигнанців Моїх не за викуп і не за дари”,(Ісаї 45:4-6,13) — його серце було глибоко зворушене і він вирішив виконати Божественну місію. Він справді відпустить полонених юдеїв і допоможе їм відбудувати храм Єгови.

В указі, “оголошеному по всьому царству”, Кир повідомив про своє бажання подбати про повернення євреїв та відбудову їхнього храму. “Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, — із вдячністю визнав цар у своєму зверненні до всього народу, — і Він звелів мені збудувати Йому храм в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто з вас із усього Його народу, — нехай буде Бог його з ним, і нехай він іде до Єрусалима... І нехай будує дім Господа, Бога Ізраїлевого — того Бога, що в Єрусалимі. Усі ж, що позосталися по всіх краях, де б вони не жили, нехай допоможуть їм сріблом, золотом, маєтком, худобою і добровільною жертвою”.(Ездр.1:1-11)