Розділ 21. Завершення служіння Єлисея

Покликаний до пророчого служіння ще за царювання Ахава, Єлисей став свідком багатьох змін в Ізраїльському царстві. Під час царювання Газаїла-сиріянина, котрому судилося стати бичем для непокірного народу, над ізраїльтянами неодноразово звершувалися Божі суди. Суворі заходи, до яких вдався Єгу при проведенні реформи, призвели до винищення усього Ахавового дому. У безперервних війнах із сирійцями Єгоахаз, наступник Єгу, втратив кілька міст на схід від Йордану. Часом навіть видавалося, що сирійці заволодіють усім царством. Однак реформація, розпочата Іллею і продовжена Єлисеєм, спонукала багатьох шукати Бога. Ваалові жертовники залишились зруйнованими; повільно, але впевнено Божий намір почав здійснюватися в житті тих, хто бажав служити Йому від усього серця.

Через любов до заблудлого Ізраїлю Бог допустив, щоб сирійці стали бичем для нього. Співчуваючи морально ослаблим людям, Він поставив Єгу, щоб той уразив нечестиву Єзавель та весь дім Ахава. Завдяки милостивому Провидінню ще раз були усунуті священики Ваала й Астарти, а їхні жертовники зруйновані. Бог у Своїй премудрості передбачив, що за відсутності спокуси ідолопоклонства багато хто з народу залишать язичество і звернуть свій погляд до Неба. Ось чому Він допустив, щоб їх спіткали одне за одним нещастя. Однак Його суди були змішані з милістю; коли ж Його задум здійснився, Він обернув події на добро тим, котрі навчилися шукати Його.

У той час як точилася боротьба між добром і злом, а сатана робив усе можливе, щоб довести до кінця розпочату ним за царювання Ахава та Єзавелі згубну справу, Єлисей продовжував свідчити про Бога. Йому доводилося зустрічати опір, однак ніхто не міг заперечити його слів. Його поважали і шанували в усьому царстві. Чимало людей приходило до нього за порадою. Ще за життя Єзавелі ізраїльський цар Йорам шукав його поради. Одного разу, коли Єлисей перебував у Дамаску, до нього прийшли посланці сирійського царя Бен-Гадада, котрий бажав довідатися, чи не закінчиться його хвороба смертю. У той час, як правду повсюдно спотворювали і більшість людей відкрито повстали проти Неба, пророк усім давав правдиве свідчення.

Бог ніколи не залишав Свого вибраного вісника. Одного разу під час сирійської навали цар Сирії вирішив вбити Єлисея, оскільки той переказував ізраїльському цареві плани його ворога. Сирійський цар, наприклад, радився зі своїми слугами і говорив: “На такому-то й такому місці зробіть засідку”. Господь відкривав цей план Єлисеєві, котрий у свою чергу “посилав до ізраїльського царя й говорив: ‘Стережися переходити те місце, бо там сидять у засідці сиріяни’. І посилав ізраїлів цар вивідати те місце, про яке говорив йому Божий чоловік. Так попереджав він його, і цар устерігся не раз і не два”.

“Занепокоїлося серце сирійського царя через таку справу; він покликав своїх слуг та й сказав до них: ‘Чи не могли б ви розповісти мені, хто з наших зраджує мене перед ізраїльським царем?’ Один з його слуг відповів: ‘Та ніхто ж інший, пане мій царю, як пророк Єлисей, що в Ізраїлі. Це він доносить ізраїлевому цареві навіть ті слова, що ти говориш у своїй спальні’”.

Вирішивши розправитися з пророком, сирійський цар наказав: “Ідіть, і подивіться, де він. Я пошлю й візьму його!” Пророк у той час був у Дотані; цар, довідавшись про це, послав туди “коней, колісниць і чимало війська. Прибули вони вночі й оточили місто. Слуга Божого чоловіка встав уранці, вийшов, — аж ось військо з кіньми і колісницями оточує місто”.

Охоплений жахом, слуга Єлисея негайно повідомив про це пророка. “Горе, мій пане, — вигукнув він, — що будемо робити?”

“Не бійся, — відповів пророк, — бо тих, що з нами, більше, ніж тих, що з ними”. Щоб слуга міг переконатися в цьому, “Єлисей почав молитись: ‘Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!’ І відкрив Господь очі слуги, й той побачив, що уся гора навколо Єлисея повна коней й вогненних колісниць”. Між Божим слугою та військом озброєних ворогів стояли небесні ангели. Вони зійшли на землю з великою силою, але не для того, щоб губити або вимагати шани, а щоб захищати і служити слабким, безпорадним Господнім дітям.

Коли Божий народ опиняється в скрутному становищі і здається, що порятунку немає, тоді Один лише Господь має бути їхньою надією.

У той час, як сирійські воїни сміливо просувалися вперед, нічого не знаючи про невидиме небесне воїнство, “Єлисей помолився до Господа й сказав: ‘Покарай цих людей сліпотою!’ І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом... І сказав до них Єлисей: ‘Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, і я проведу вас до того чоловіка, якого шукаєте’”. І привів їх у Самарію.

А як прийшли вони в Самарію, Єлисей сказав: “Господи, відкрий їм очі, щоб вони побачили!” Господь відкрив їхні очі й вони зрозуміли, що виявились посеред Самарії! І сказав Ізраїльський цар до Єлисея, побачивши їх: “Чи мені побити їх, мій батьку?” А той відповів: “Не вбивай їх! Хіба можеш вбивати тих, котрих ти не взяв до неволі своїм мечем та списом? Поклади перед ними хліб та воду; нехай вони їдять і п'ють, і нехай після цього йдуть до свого пана”. “І справив цар для них велику гостину, а коли вони понаїдались й понапивались, відпустив їх; і вони пішли до свого пана”.(2Цар.6:8-23)

Деякий час після цього сирійці не нападали на Ізраїль. Але пізніше під керівництвом енергійного і рішучого царя Газаїла сирійські війська знову оточили Самарію. Ще ніколи ізраїльтяни не опинялися в такому скрутному становищі, як під час цієї облоги. Воістину діти несли покарання за гріхи своїх батьків і прабатьків. Коли ж ізраїльський цар, наляканий страхіттям тривалого голоду, готовий вже був до відчайдушного кроку, Єлисей передрік, що наступного дня прийде визволення.

Уранці наступного дня, перш ніж зійшло сонце, “Господь зробив так, що сирійський табір почув гуркіт колісниць, іржання коней та шум великого війська”. Охоплені жахом, вони “кинулися смерком утікати, залишивши свої намети, коней і ослів, — увесь табір, як він був”, з його великими запасами провіанту. Вони “повтікали, спасаючи своє життя”; не зупинились, аж поки не перейшли Йордан.

Тієї ночі, коли втекли сирійці, четверо прокажених, які перебували біля міських воріт, доведені голодом до відчаю, вирішили піти до сирійського табору і віддати себе на милість ворога; вони сподівалися викликати у ворогів співчуття й отримати їжу. Яким же було їхнє здивування, коли, увійшовши до табору, вони не побачили там “нікого”. Без жодних перешкод вони “увійшли до одного намету, і, наївшись та напившись, набрали срібла, золота й одежі, вийшли й заховали. Повернувшись, увійшли до іншого намету; повиносили усе звідти й знову заховали. Після цього сказали вони один до одного: ‘е так ми робимо. Цей день — то день доброї новини, а ми мовчимо’. І вони з радісною вісткою поспішили до міста.

Здобич була величезною; провіанту виявилося так багато, що того дня міра пшеничного борошна коштувала по шеклю, і дві міри ячменю також по шеклю”, як напередодні передрік Єлисей. І знову ім'я Боже було звеличене перед язичниками “за словом Господнім”(2Цар.7:5-16) через Його пророка в Ізраїлі.

Так з року в рік працював Божий муж; вірне служіння зблизило його з народом, а в критичні часи він, як мудрий порадник, стояв поряд із царями. Довгі роки ідолослужіння правителів і народу зробили свою згубну справу: на всьому лежала похмура тінь відступництва. Однак знайшлися люди, котрі відмовилися схилити свої коліна перед Ваалом. Унаслідок проведеної Єлисеєм реформи багато хто залишив язичество, пізнавши радість служіння істинному Богові. Пророка тішили ці чудові прояви Божественної благодаті, і він палко бажав донести Божу істину до всіх чесних сердець. Де б він не перебував, всюди намагався навчати праведності.

З людської точки зору перспектива духовного відродження нації здавалася такою ж безнадійною, як і сьогодні вона уявляється Божим слугам, котрі трудяться в темних куточках Землі. Однак Церква Христова — це Божий засіб проголошення істини; Він уповноважив її виконувати особливу роботу і, якщо вона залишиться вірною Богові і виконуватиме Його Заповіді, то матиме Божественну силу. Вірність покликанню — сила, якій ніщо не зможе протистояти. Ворожі зусилля виявляться перед нею такими ж безпорадними, як солома перед вихором.

Якщо Церква зодягнеться в одяг Христової праведності і не буде пристосовуватися до світу, для неї засяє світанок славного світлого дня.

Бог закликає Своїх вірних дітей нести слова підбадьорення тим, котрі живуть без віри й надії. Зверніться до Господа, бранці надії! Шукайте сили в Бога, — живого Бога! Виявіть свою непохитну, смиренну віру в Його силу і могутність; лише тоді Він чудесним способом звільнить нас від розпачу і розчарування. Господь зробить це задля слави Свого Імені.