Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

В останні десятиліття XX ст. людство утверджувалось усвідомленням тої істини, що зброя - не найпереконливіший аргумент, а війна не найкращий засіб вирішення гострих проблем. Тому визначальним у взаєминах більшості держав та народів був примат права над силою, проте повністю уникнути збройних конфліктів не вдалося.

Зміни в загальній міжнародній геополітичній ситуації прискорили докорінні перетворення країн соціалістичного табору. 1989-1990 рр. - час народних антитоталітарних демократичних революцій, що охопили країни Центральної та Південно-Східної Європи, об'єднання Німеччини, краху СРСР, відходу в небуття соціалістичної системи тощо. Ці процеси зумовили нову політичну ситуацію в Європі та світі. Надбанням історії стали "холодна війна" і біполяризація світу. Водночас постала не менш складна проблема - інтеграція постсоціалістичних країн у світове господарство і в міжнародні (насамперед європейські) структури.

Демократизація суспільства послабила СРСР і в грудні 1991 р. він припинив своє існування. 24 серпня 1991 р, на карті світу з'явилася нова держава - Україна. Міждержавне утворення ~~ СНД поступово перетворився на доволі аморфний союз колишніх радянських соціалістичних республік. На пострадянському просторі в зазначені роки відбувається трансформація суспільно-політичних та економічних пріоритетів, зорієнтованих на розвинений Захід або на мусульманський Схід, зі збереженням економічної залежності від Росії.

Характерною ознакою рубежу XX та початку XXI ст. є подальше поглиблення процесу глобалізації сучасного світу, процес західноєвропейської, північноамериканської та східноазійської економічної інтеграції. Створюються або перебувають у стадії становлення суспільно-політичні принципи та форми міждержавної інтеграції, зросли значення та вплив у вирішенні конфліктних ситуацій міжнародних наддержавних об'єднань (ООН, ОБСЄ, ЄС та ін.).

Останні роки біполярного світу. Крах системи соціалізму

Із середини 80-х років настає час останнього загострення біполярного світу.

Капіталістичний світ тримався США та НАТО, а соціалістичні країни та СРСР продовжували зміцнювати ОВД та озброювати просоціалістичні режими в Азії та Африці. Проте основним принципом відносин між ворогуючими сторонами було взаємне ядерне стримування з одночасним залякуванням противника новими видами зброї.

Під кінець 80-х це протистояння досягає критично-загрозливого стану. В Європі розміщується найновіша зброя: СРСР розміщує ракети СС-20, вводить війська в Афганістан, підтримує форсований розвиток військових програм для країн "третього світу"; США розміщують "Першинг-2" та починають розробку нового виду озброєнь (проект "зоряні війни"), вводять ембарго на поставки в СРСР та країни соцтабору новітніх технологій (насамперед комп'ютерної техніки), зерна та іншого продовольства. Посилюється антирадянська кампанія в засобах масової інформації західних країн. Одночасно і в СРСР, і в країнах соціалістичної співдружності проводиться кампанія масових протестів проти "головного ворога людства" - США та НАТО.

Така політика готувала ґрунт для нового витка гонки озброєнь, примушувала парламенти країн щоразу збільшувати військову частку в бюджетах практично всіх країн світу: відомо, що США витрачали в ці роки в середньому 5-5,5 %, держбюджету, найбідніший африканський регіон - до 3, а СРСР - до 13 %. Така значна частка витрат СРСР пояснюється тим, що він фактично фінансував озброєння ОВД та більшості просоціалістинних режимів країн "третього світу".

США та їх союзники по НАТО у свою чергу виробили "нову глобальну стратегію" міжнародних відносин, спрямованих на запобігання небажаним для Заходу політичним змінам у країнах "третього світу". Вона була випробувана на практиці під час подій у Гренаді в 1983 р. і Панамі в 1989 р. тощо.

Таким чином, обидві сторони активно використовували біполярність, яка передбачала політичне й воєнне втручання у внутрішні справи незалежних держав під гаслами "підтримки демократії" чи "боротьби народу із соціальним гнобленням". Тому характерною ознакою цієї доби були зменшення європейських конфліктів і поява безлічі "гарячих точок" в інших регіонах, які виникали на базі етнічних, релігійних, соціальних суперечностей.

Із середини 80-х років у СРСР дедалі очевиднішою ставала потреба докорінних змін у суспільній організації.

Не викликало сумніву й те, що старе партійне керівництво не здатне очолити ці радикальні зміни. Це і визначило обрання в 1985 р. генеральним секретарем ЦК КПРС наймолодшого члена Політбюро ЦК М. Горбачова. Новий лідер проголосив курс на прискорення суспільно-політичного розвитку, перебудову життя країни. Два слова - "прискорення" та "перебудова" стали магічними в СРСР і породили надії на швидкі й радикальні зміни.

Новий курс не мав спочатку відвертих противників, ніхто не піддавав сумніву можливостей соціалістичного ладу. До старої системи влади, теоретично доволі чіткої і злагодженої, виробленої всім попереднім досвідом, - Верховна рада, Кабінет міністрів, судова влада та ін., додались нові інституції - президентська влада з розгалуженою мережею бюрократичних установ, З'їзд народних депутатів СРСР та ін. Це значно розширило величезну армію корумпованого чиновництва, посилило тягар на бюджет держави і викликало невдоволення суспільства. Антидемократичним був і запропонований М. Горбачовим принцип поєднання в одних руках посад партійного і державного керівництва, що посилило політичне протистояння в суспільстві.

На фоні активного політичного життя і значних досягнень демократії все помітнішою ставала відсталість СРСР в економіці, значно погіршилось життя радянських людей. Спроби реформувати економіку простим адмініструванням, без розв'язання проблем власності на засоби виробництва тільки погіршили ситуацію. Зростаючі труднощі підштовхнули Кремль до пошуків порятунку за кордоном. В обмін на кредити для агонізуючої економіки відбувається відступ СРСР по всіх напрямках зовнішньополітичної діяльності. У 1986 р. було відновлено діалог зі США, який завершився домовленістю щодо обмеження ядерної зброї (ракети малої і середньої дальності (РСМД)) та стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1). Обопільні дії сприяли врегулюванню локальних конфліктів в Африці та Азії. Наприкінці 80-х - на початку 90-х років СРСР виводить свої війська з країн соціалістичної співдружності.

У 1990-1991 рр. усі союзні республіки СРСР прийняли Декларації про державний суверенітет. 16 липня 1990 р. прийняла Декларацію про державний суверенітет Верховна Рада України. В усіх республіках СРСР національно-патріотичні сили потіснили комуністів від керма влади. Невдала спроба прибічників доперебудовних порядків здійснити державний переворот прискорила розпад СРСР. Тому в грудні 1991 р. СРСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припинив своє існування.

З 15 суб'єктів СРСР 11 увійшли до складу Співдружності Незалежних Держав (СНД) - Грузія, Латвія, Литва та Естонія відмовилися. (Пізніше Грузія приєдналась до Співдружності, а в 2008 р. вийшла знову.) Усі держави СНД уклали між собою ще й двосторонні угоди про дружбу і співробітництво. Крім того, кожна з них розширює свої міжнародні зв'язки.

Країни Середньої Азії та Кавказу налагоджують контакти з мусульманським світом, Молдова тяжіє до Румунії, Білорусь і Казахстан орієнтуються на Росію. У грудні 1996 р. Росія та Білорусь уклали Договір про створення СВР - Союзу Вільних Республік, який остаточно було оформлено в 1999 р. Колишні країни радянського блоку намагалися вийти зі сфери впливу Росії шляхом поступової інтеграції в ЄС та НАТО..

24 серпня 1991 р. Верховна Рада проголосила державну незалежність України.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"

  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку
  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова