Пов'язують з виступом колишнього прем'єр-міністра Великобританії У. Черчілля перед студентами Вестмінстерського коледжу в американському місті Фултоні 5 березня 1946 р. у зв'язку з присудженням йому почесного ступеня доктора цього вищого навчального закладу. У. Черчілль закликав створити новий британо-американський військовий союз замість антигітлерівської коаліції з метою "боротьби з міжнародним комунізмом на чолі з СРСР". Президент США Г. Трумен та вищі чини держдепартаменте США, що були присутні на цьому зібранні, тоді відмовилися прокоментувати виступ лідера британських консерваторів. А в березні наступного, 1947 р. в США вже було прийнято доктрину "стримування комунізму" Г. Трумена, яка й стала початком глобального суперництва, що завершилось розпадом СРСР 8 грудня 1991 р. Тобто воно продовжувалось майже 45 років і не переросло у звичайну війну тому, що жодна зі сторін не була впевнена у своїй перемозі в разі виникнення нової війни. Саме непередбачуваність наслідків війни штовхала обидві сторони лише до удосконалення систем озброєнь у надії досягти певних переваг.
Зважаючи на зміст виступу У. Черчілля, тривалий час на нього й покладалась відповідальність за розв'язання "холодної війни". Сучасні науковці й політологи відходять від звинувачення лише однієї з протилежних сторін у розгортанні війни й покладають відповідальність на обидві сторони - США та СРСР.
Явище "холодної війни" охопило всю планету і розкололо світ на дві частини, два військово-політичних і економічних угруповання, дві суспільно-політичні системи. Сформувалася своєрідна політична логіка глобального суперництва. Події у світі розглядалися виключно крізь "чорно-білу" призму суперництва. Скрізь і в усьому кожна сторона бачила підступну руку супротивника. "Холодна війна" довела до небачених розмірів мілітаризм у політиці, мисленні, культурі, психології. У міжнародних відносинах, світовій політиці все почали оцінювати з погляду військової сили, балансу танків, літаків, ядерних боєголовок. Всупереч Статуту ООН загроза застосування сили, політика ядерного стримування стали головним знаряддям міжнародних відносин у післявоєнному світі. Гонка озброєнь призвела до формування небаченого для мирного часу військово-промислового комплексу в США та СРСР, що включав у себе збройні сили, численні галузі промисловості, які виробляли зброю, науково-дослідні установи, а також організації, які планували і координували всю цю масштабну роботу. Відбувалася тотальна мілітаризація суспільної й індивідуальної свідомості людей. Масова культура формувала образ ворога, а "шпигунські " романи потіснили традиційний детектив.
Чорно-біле бачення світу породжувало почуття страху, недовіри і створювало умови для штучного згуртування суспільства перед послідовно створюваним образом зовнішнього ворога. Якщо людина дивилася на світ в іншій системі світоглядних політичних координат, то це сприймалось як підривна діяльність. У США це призвело до численних порушень громадянських прав і свобод, а в СРСР сприяло зміцненню тоталітарного режиму. Разом з тим у країнах Заходу "холодна війна " стала стимулом для проведення соціальних реформ як суспільно-політичного, психологічного бар'єра для поширення комунізму, його привабливості в теорії та практиці.
Радянсько-американське суперництво об'єктивно сприяло відновленню економічних і політичних позицій Західної Німеччини і Японії, які для США були передовою лінією боротьби з комунізмом. Суперництво СРСР і США полегшило боротьбу за незалежність народам колоніальних країн, але, з іншого боку, перетворило їх у так звані країни третього світу, в арену безкінечних регіональних і локальних конфліктів за сфери впливу, що продовжуються й після закінчення "холодної війни". Таким чином, "холодна війна" як явище світової історії другої половини XX століття мала глобальний багатовекторний вплив на всю післявоєнну історію.
Одночасно СРСР і США намагалися зміцнити військове співробітництво зі своїми союзниками.
Особливу активність виявляли США. які прагнули перекласти тягар захисту Європи від комуністичної ідеології на самі європейські країни" 4 квітня 1949 р. у Вашингтоні десять західноєвропейських держав, а також США і Канада підписали договір про заснування Організації Північноатлантичного договорі/ (НАТО) - за першими літерами англійської назви. Утворення цього військово-політичного блоку було прямим попередженням СРСР щодо його спроб проникнути в зону інтересів США.
Країни - члени НАТО брали на себе зобов'язання надавати одна одній допомогу, включаючи і використання збройної сили, створення американських військових баз на території країн - членів НАТО. Договір вступав в силу у випадку нападу на територію, на окупаційні війська, на кораблі і літаки країн цього договору. У 1952 р. до НАТО вступили Греція і Туреччина, у 1955 р. - ФРН, яка дістала право мати свою армію.
З укладенням Північноатлантичного пакту зросла міжнародна напруженість, різко прискорився процес подальшої поляризації сил. У 50-ті роки у світі було створено ще ряд військово-політичних блоків.
У 1951 р. у Сан-Франциско було укладено Тихоокеанський пакт безпеки (АНЗЮС) за участю США, Австралії та Нової Зеландії. В Манілі 1954 р. створено Організацію договору Південно-Східної Азії (СЕАТО) до якої увійшли США, Великобританія, Франція, Австралія, Нова Зеландія, Таїланд, Філіппіни та Пакистан. Ще один блок створено у 1955 р. за участю Великобританії, Туреччини, Іраку, Пакистану та Ірану (Багдадський пакт, що в 1959 р. був перейменований в Організацію Центрального договору (СЕНТО) після виходу з нього Іраку). Присутність практично в кожному блоці США пояснювалась дією їхньої зовнішньополітичної доктрини в максимальному розширенні зон свого впливу на планеті: встановлення там, де можна, відданих режимів, недопущення утвердження позицій держави-суперниці.
Міжнародне становище СРСР після війни було парадоксальним. Країна була надто послаблена війною, відставала від США в галузі військових технологій, а її позиції у світі були міцними як ніколи. Керівництво СРСР теж діяло з позиції сили, переконуючи світ, що саме СРСР є "передовим загоном антиімперіалістичних сил", що його історичною місією є надання всілякої підтримки світовому соціалістичному поступу, національно-визвольному рухові, навіть за рахунок обмежень і страждань власних народів.
У 1947 р. за наполяганням СРСР було створено Інформаційне бюро комуністичних та робітничих партій (Комінформбюро) з 9 комуністичних і робітничих партій для координації і обміну досвідом соціалістичного будівництва, насамперед в Європі. Захід розцінив створення Інформбюро як відродження Комінтерну, і у відповідь в 1948 р. у Брюсселі Великобританія, Франція, Бельгія, Нідерланди і Люксембург підписали Договір про економічне, соціальне і культурне співробітництво та колективну безпеку (Брюссельський пакт). Цим пактом було започатковано створення Західного союзу.
В 1945-1948 pp. антигітлерівська коаліція розпалась, а вчорашні союзники розпочали непримиренну боротьбу за вплив у повоєнному світі. Лідерами в цьому процесі були дві наддержави - СРСР і США. США зробили великий внесок у розгром нацизму й мілітаризму в роки Другої світової війни. Разом з тим США, на території яких не велись воєнні дії, виявились єдиною країною, економіка якої вийшла з війни значно зміцнілою. Вартість промислової продукції США становила в повоєнні роки 2/3 вартості промислової продукції усього світу (за винятком країн комуністичного блоку). США зосередили у себе 73 % світового золотого запасу, за 5 років війни чистий прибуток американських корпорацій досяг 87 млрд дол., а середньорічні темпи економічного зростання становили 18,7 %. Основу цього економічного піднесення становили гігантські військові замовлення. На 1945 р. США досягли найвищого за свою історію рівня військової могутності.
Основні суперники США або тимчасово вибули з конкурентної боротьби (Німеччина, Японія), або потрапили у фінансово-економічну залежність від США (Великобританія, Франція). США, звичайно, скористалися з цієї обставини, щоб заволодіти новими ринками, збільшити експорт товарів та капіталів, і почали активно створювати "імперію долара".
Відомо, що до Другої світової війни зовнішньополітичний курс США визначала в основному політика ізоляціонізму. ЗІ зростанням післявоєнної могутності країни відбулась кардинальна зміна в бік опори на силу, прагнення посилити свій вплив на перебіг подій в усіх країнах світу під гаслом "Мир по-американськи" ("Pax Americana"). Одночасно було розроблено державну політику "стримування". При цьому правлячі кола США вважали за потрібне закріпити за собою монопольне володіння атомною зброєю.
США, лишаючись форпостом західного світу та побоюючись зростання комуністичної загрози, намагались об'єднати країни Заходу під своєю егідою, захищаючи цінності демократії та запроваджуючи свій вплив у світі,
У Західній Європі після Другої світової війни перемогли ідеї демократії, свободи та прав особи.
Разом з тим практично всі європейські країни, у тому числі й країни-переможниці, зазнали великих матеріальних та людських втрат, їхня економіка перебувала у критичному стані. Тому, коли постало питання закріплення перемоги над фашизмом та забезпечення міцного миру в Європі, вплив на європейську політику двох наддержав посилився. Це яскраво виявилось у процесі роботи Паризької мирної конференції (липень - жовтень 1946 р.) з проблем мирного врегулювання та змін кордонів в Європі. І хоча в роботі конференції брали участь представники 28 держав - борців з фашизмом, проте вирішальна роль належала СРСР і США.
СРСР виступав за те, щоб забезпечити повну незалежність переможеним країнам і водночас намагався посилити свій вплив на них. США та Великобританія відстоювали позиції, спрямовані на недопущення поширення у цих країнах радянської моделі соціалізму.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Початок "холодної війни"“ на сторінці 1. Приємного читання.
