Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

Розглядаючи модернізацію як рушій комплексу змін, яких зазнають суспільства на шляху від відсталості до прогресу, виразно постає насиченість її глибокими, принциповими зрушеннями в продуктивних силах, соціально-політичній організації, пізнавальних можливостях людини. Модернізація високо піднесла культуру взагалі й особливо культуру мас, початок чому поклали дисципліна праці, суворе й чітке співробітництво на основі новітньої машинної індустрії, суворого обліку і контролю, без яких капіталістичний спосіб виробництва неможливий.

Модернізація, розпочавшись у Великобританії і поширившись в усій Європі, а потім у всьому світі, стала основою не тільки світової економічної системи, а й поділу на "розвинуті" країни та країни "на шляхах розвитку".

Вона позначена перш за все колосальним зростанням міжнародних економічних зв'язків. Все більш глибоке проникнення капіталізму в усі кутки земної кулі, колоніальні загарбання, використання нових сировинних районів і ринків збуту викликали прискорене будівництво залізниць і парового флоту, прокладання каналів і тунелів, зведення грандіозних мостів, промислових споруд і будинків громадського призначення (вокзалів, торгових приміщень, спортивних споруд і т. д.). Війни за перерозподіл світу стимулювали швидкий розвиток військової справи, вдосконалення і всесвітнє розширення виробництва зброї.

Задоволення потреб важкої промисловості, транспорту, будівництва і військової промисловості вимагало створення на основі науки нових технологій одержання сталі, виплавки кольорових металів, видобутку корисних копалин, становлення і розвитку хімічного виробництва, освоєння і серійного випуску нових видів промислового устаткування. Відбувається перехід до нових видів енергоносіїв, зокрема від пари до електрики, що значно вдосконалювало і розширювало машинну індустрію. Важка промисловість посіла провідне місце в матеріальному виробництві, визначаючи величину економічного і військового потенціалу провідних капіталістичних держав, їх панівне чи залежне становище.

Монополістичний капіталізм перетворює науку в безпосередню продуктивну силу.

Математика все ширше проникає і в прикладні науки, нові відкриття в різних галузях природознавства дедалі більше впливали на розвиток провідних галузей промисловості. Так, результати вивчення природи електрики стали теоретичною основою електротехніки, зробивши можливим застосування електроенергії в системах зв'язку, в більшості технологічних процесів металургійних, машинобудівних і хімічних підприємств. Досягнення органічної і неорганічної хімії визначили виникнення і розширення заводського виробництва штучного волокна, синтетичного рідкого пального, пластичних мас тощо.

У тісному зв'язку з розвитком техніки розвивається природознавство. З'явились нові засоби виконання експериментальних досліджень, виникали і розв'язувались нові важливі теоретичні проблеми, йшла послідовна диференціація окремих галузей наукових знань на все вужчі спеціальні галузі. Одночасно відбувалася своєрідна інтеграція, за якої науки, що розвивались відокремлено, зв'язувались між собою спорідненими дисциплінами (фізична хімія - на межі фізики і хімії, біохімія - на етиці хімії і біології, геохімія, астрофізика).

У розвинутих капіталістичних країнах завдяки розвитку науки і техніки в основному завершилися промисловий переворот і капіталістична індустріалізація.

Покоління, які входили в життя наприкінці XIX - на початку XX ст., сприймали машинну індустрію, залізниці, пароплави як складову звичайного середовища мешкання.

Все нові й нові мільйони людей, що прийшли в місто із села або були змушені змінити відносно незалежне існування дрібного торгівця чи ремісника на становище найманого робітника, втягувались у промислове виробництво. Протягом останніх десятиліть XIX - на початку XX ст. понад 60 млн осіб покинули свої села в одних лише європейських країнах, і переважна більшість цих людей влилась до лав робітничого класу. Швидко зростають міста, і до початку XX ст. Європа мала 12 міських агломерацій з понад мільйоном населення кожна. Лондон, Париж, Берлін, Відень, Санкт-Петербург і Стамбул досягли цього статусу ще раніше; Глазго, Манчестер, Лідс, Ліверпуль, Бірмінгем, Рур, Гамбург та Москва наздогнали їх згодом. Цілий ряд міст від Мадрида до Одеси перетнули півмільйонну межу. Не випадково саме в ці роки місто стає предметом художнього дослідження і втілення у поезії і в живопису. В розвинутих капіталістичних країнах Європи в цілому робітничий клас становив близько 30 % населення, а у Великобританії, Німеччині, Бельгії, Голландії - близько 50 %. Для свідомості робітника і його нащадків фабрично-заводська промисловість поступово ставала єдино мислимою формою виробництва. Сам факт перебудови економічної структури сприймався як здійснений і безповоротний. Це переконання, що прийшло до народів різних країн (і до різних соціальних верств у кожному народі) не відразу і не одночасно, все ж до кінця XIX століття було властиве практично всім і становило важливу загальну рису суспільної свідомості, породжену безпосередньо рівнем розвитку продуктивних сил.

З 1870 до 1914 р. навіть у Великобританії, де приріст промислової продукції відбувався повільніше, ніж в інших розвинутих країнах, вона зросла у 2,3 раза. У Франції, що належала до "старих" капіталістичних держав, промислове виробництво виросло у 3 рази, а в "молодих" країнах - у 5,5 раза (Німеччина) і навіть у 9 разів (СІЛА). За показниками економічного розвитку Німеччина вийшла на перше місце в Європі, а США - на перше у світі.

Ця статистика, зрозуміло, людям була невідома, але вони і без неї відчували шалені темпи зростання виробництва, культури.

Зміни енергетичної основи промисловості зумовили епохальну технічну революцію, яка охопила практично всі галузі виробництва й економіки в цілому (включаючи внутрішню і зовнішню торгівлю, транспорт, засоби зв'язку), породила нові галузі Й втрутилась безпосередньо в побут мільйонів людей. Вирішальне значення в цьому плані мала зміна енергетичної основи промисловості. Суттєві зміни у використанні сили пари привели не лише до вдосконалення парової машини, а й до створення теплового двигуна - парової турбіни.

Одначе справжню революцію в енергетиці здійснило використання електрики, одержуваної як шляхом перетворення теплової енергії (теплоелектростанції), так і за допомогою використання гідравлічної енергії річок (гідроелектростанції). Першу типову теплоелектростанцію побудував, у 1882 р. знаменитий американський винахідник Томас Едісон (1847-1931) у Нью-Йорку, а найбільша гідроелектростанція - Ніагарська, оснащена першими гідравлічними турбінами, почала давати струм у 1896 р. Т. Едісон створив перший сучасний генератор. Наступне успішно розв'язане завдання - передавання електроструму дротами на великі відстані (у 1891 р. Т. Едісон створив трансформатор).

Таким чином, склалася сучасна технічна ланка: вироблення - передавання - прийняття (споживання) електроструму, завдяки цьому промислові підприємства могли розміщуватись на значних відстанях від енергетичних баз.

Власне наукові основи для розвитку електроенергетики й електротехнічної промисловості було закладено ще в першій половині XIX ст., але вирішальне значення для технічного прогресу мало створення динамо-машини, яку можна було використовувати як електродвигун. Можливість створення електромоторів, що забезпечували роботу окремих верстатів, споживаючи вироблений на централізованій електростанції струм, виникла лише в останній третині XIX ст.

На початку XX ст. зародилась ще одна із надзвичайно перспективних галузей електротехніки - електроніка. У1904 р. англійський вчений Дж.А. Флемінг розробив двохелектродну лампу (діод), яка могла використовуватися для перетворення частот електричних коливань. У 1907 р. американський конструктор Лі де Форест запропонував трьохелектродну лампу (тріод), за допомогою якої можна було не лише перетворювати частоту електричних коливань, а й підсилювати слабкі коливання. Початок промисловій електроніці було покладено впровадженням ртутних випрямлювачів для перетворення змінного струму в постійний.

Таким чином, промислове застосування електричної енергії, будівництво електростанцій, розширення електричного освітлення міст для приведення в рух трамвая і приміського електротранспорту, розвитку телефонного зв'язку і т. д. зумовили розвиток електротехнічної промисловості.

Розвиток металургії й електротехніки залежав від наукових відкриттів, отже потребував використання інженерно-технічного персоналу. Наприкінці XIX ст. професія інженера була вже достатньо масовою, становила особливу соціальну групу. За характером своєї праці, способом життя і перш за все за характером вироблюваної продукції вона являла собою духовну продуктивну силу в матеріальному виробництві.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть
  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"

  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова