У стародавності склалось уявлення про історію як вчительку життя. Уроки історії допомагають відкривати шляхи до мудрощів, орієнтуватися у складних явищах суспільного розвитку. Розуміння минулого дає можливість більш критично поглянути на сучасність і деякою мірою побачити майбутнє. Людство завжди буде шукати шляхи до розуміння історії - взаємозв'язку минулого і сучасного.
Свій внесок у спробу розуміння історії зробили й ми - автори цієї книги. Виходячи з принципу єдності історичного процесу, ми намагалися зробити горизонтальний зріз історичних подій, що відбувалися в період від XV до XXI століття. Наші зусилля були спрямовані на висвітлення різних аспектів історичного розвитку - соціальних, економічних, культурних, міжнародних, національних - у їх взаємозв'язку. Тобто ми звернулися до проблеми "глобальної" історії - Історії людей та суспільства.
Книга розрахована насамперед на студентів історичних факультетів, викладачів вищих навчальних закладів, вчителів історії, усіх, кого цікавить всесвітня історія.
Вступ до предмета "Сучасний Світ"
Є вчорасьогодні-завтра - у миттєвості.
В. Вернадський
Погляд в історію - це завжди погляд у дзеркало. Дзеркало історії дає зображення минулого, правда, не завжди реальне й точне, адже дзеркало може бути кривим. Але й реалістичне зображення часто викликає негативну реакцію. Тому спроби нових реконструкцій, нових ракурсів історичного минулого дають можливість виникати й новим історичним враженням. Такою спробою е і ця книга.
Головна проблема книги - виникнення сучасного світу. Але що таке "сучасний світ"? Коли й де він починається?
Поняття "сучасний світ" не має загальноприйнятого визначення. Джерело "сучасності" вбачають то в раціоналізмі Нового часу, то в Просвітництві з його вірою в прогрес і опорою на наукове знання, то в літературних експериментах другої половини XIX ст. Ми вважаємо, що епоха сучасності починається з руйнуванням середньовічного ладу. Середньовічний устрій й відповідні світовідчуття починають руйнуватися в XIV столітті. Цей процес тривав протягом XV і XVI століть, а в ХЛШ столітті набувають визначеності обриси нової картини світу.
Сучасне вирішення проблеми виникнення моделі сучасного світу пов'язане з періодом XV-XVIII століть. Яскравим прикладом цього є фундаментальна праця французького історика
Фернана Броделя "Матеріальна цивілізація й капіталізм. XV- ХII ст." Погляди Ф. Броделя, який очолював у 50-70-х роках XX ст. відому французьку історичну школу "Аннали", хоч і були корекцією курсу засновників школи - М. Блока і Л. Февра, але ідеали "глобальної" чи "тотальної" історії збереглися. Сучасні послідовники цієї школи - Ж. Ле Гофф, Ж. Дюбо, Є. Леруа Ладюрі, П. Юаню тощо - в іншому історичному ракурсі, але все ж звертаються до періоду XV-ХУЛІ ст., тобто періоду формування сучасного світу. Важливим аспектом досліджень школи "Анналів" чи, як ще її називають, школи "Нової історичної науки", е проблема історичного синтезу - тотального погляду на минуле.
Почати, мабуть, найкраще з виникнення науки сучасного світу. Для середньовічної людини наука означала насамперед осмислення того, що дано їй в авторитетних джерелах як істина. Уже в другій половині XIV століття, а остаточно - у XV столітті становище змінюється. Прагнення до пізнання змушує людину звернутися до дійсності, що оточує. Вона хоче - незалежно від заданих зразків - побачити усе своїми очима, випробувати на власному досвіді і одержати обґрунтоване судження.
Людина звертається до природи - виникають експеримент і раціональна теорія. Звертається до традиції - складаються гуманістична критика і заснована на джерелах історіографія. Звертається до громадського життя - з'являються нові знання про державу й право. Наука виокремлюється з релігії як самостійна форма суспільної свідомості. Держава приділяє все більшу увагу розвитку наукових знань. Із затворника-одинака, яким був дослідник природи в часи доктора Фауста (XV ст.), натураліст сучасного світу ставав уже "легальною" фігурою в суспільстві, хоча його відносини з державою й церквою нерідко залишалися складними. Для середньовічної людини світ був дуже вузький і тісний, він обмежувався місцем проживання (для феодальної знаті - межами васального володіння). Тільки хрестові походи XI-XII ст. вивели європейців в інші, "нехристиянські" землі. Обмеженості географічних уявлень відповідала обмеженість історичної свідомості: адже світ, відповідно до Біблії, існував лише кілька тисяч років.
Спочатку каравели Колумба і Магеллана, потім телескоп Га-лілея і мікроскоп Левенгука відкрили здивованому погляду людини макро- і мікропростір, непорівнянний з його звичайним досвідом і уявленнями. Настільки ж глибокі зміни відбуваються і в космологічних поглядах, в уявленнях про світ як цілісність.
Межі світу починають розширюватися. Астрономія встановлює, що Земля обертається навколо Сонця, тобто Земля перестає бути центром Всесвіту. Джордано Бруно проголошує у своїх творах філософію нескінченного світу, більше того - нескінченного числа світів, відтак виняткове значення даного світу стає сумнівним.
Наукові знання піднімали на якісно інший рівень систему суспільної свідомості в цілому. Наука виступає як носій і виразник духовного світу людини, її культури об'єктивного, загальнозначущого змісту, однаково обов'язкового для усіх - незалежно від класово-станової чи національно-расової належності. Одночасно з наукою виникли і ключові категорії ідеології індустріального суспільства - категорії свободи й прогресу. Сама ідея прогресу виникла лише у ХУШ ст. і стала домінуючою в XX столітті. Для її виникнення необхідно було насамперед докорінно змінити поняття часу, перейти від "циклічного часу" аграрної цивілізації до "швидкого часу" індустріального суспільства.
Уявлення європейця Середньовіччя про людину й суспільство базувалося насамперед на категоріях справедливості, віри, честі, вірності. Промислова ж цивілізація аж до недавнього часу виявляла в людині "західної цивілізації" крайній конформізм і схильність до підпорядкування владі й авторитету.
Європейська наука, тобто наука сучасного світу, стала ключовою частиною сучасної культури. Вона лежить в основі способу мислення, системи освіти, технології, погляду на світ, на людину і на суспільство. Наука зумовлює стиль життя, що пропонується усьому світу як зразок.
Аналогічний процес відбувається й у господарському житті. Тут він починається навіть раніше - в Італії вже з кінця XIII століття. Доти промисел і дохід були скуті становими уявленнями і цеховими розпорядженнями, а канонічна заборона на стягування відсотків унеможливлювала кредит - головну передумову господарського підприємництва. Обмежують його лише надзвичайно гнучкі етичні норми й розпорядження правопорядку, покликаного затвердити господарську конкуренцію. Для Західної Європи XVII ст. - це час становлення капіталізму, передумовою якого були Великі географічні відкриття XV-XVI ст., освоєння європейською метрополією практично всіх частин світу. Далеко в минуле відійшов античний спосіб життя, заснований на полісній соціальній і політичній структурі, споглядальному ставленні до світу і відповідному світосприйнятті. Віджили середньовічна натуральна система господарства, жорстка станова ієрархія. Буржуазний спосіб виробництва, виникнення мануфактури, а потім і промисловості, подолання патріархальних і феодальних форм господарювання ознаменували колосальний крок людства в розвитку його творчих сил, у збільшенні його влади над зовнішнім світом. З розвитком приватної власності докорінно перетворювалися первісні, примітивні форми зв'язку між людиною й природою, стаючи дедалі міцнішими, але при цьому усе складнішими й опосередкованішими. Досягнення системи приватної власності величезні як у створенні, так і в розподілі благ. Власність підриває сталий соціальний порядок і відкриває доступ до привілейованих станів і посад. Розвивається ще одна автономна сфера культури - господарство, що живе за власними законами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРЕДМОВА“ на сторінці 1. Приємного читання.
