Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

Суттєві політичні, соціально-економічні й культурні зміни в XVI-XVH ст. відбулися у країнах Азії, серед яких особливо виділялися найбільші держави цього регіону - Османська (Турецька) імперія, Китай та Індія.

Після захоплення Константинополя (1453 р.) турки продовжували розширювати свої володіння в Європі, Азії і навіть Африці. Султан Мехмед II у 50-60-х роках XV ст. захопив майже весь Балканський півострів (Сербію, Боснію, Герцеговину), Крим, Анатолію до річки Євфрат. Селім І (1512-1520) підкорив Кавказ, Сірію, Єгипет, після чого прийняв титул халіфа, тобто глави всього ісламу.

Найбільшої могутності Османська імперія досягла за Сулеймана ІІ Кануна (Законодавця) (1520-1574). Після ряду його загарбницьких походів Туреччина підкорила Месопотамію, Тріполі, Алжир, Аравію та інші держави, поставила під свій контроль практично повністю Чорне, Середземне і Червоне моря та Перську затоку. Територія імперії розширилася на три частини світу, що зобов'язувало Туреччину брати активну участь не тільки в азійській, а й у європейській політиці. Від середини XVI ст. у європейських дипломатичних документах Турецьку імперію ще називають Портою, що означало ворота або двері.

За своїм устроєм Турецька імперія була військово-феодальною державою, економіка якої функціонувала за рахунок податків і пограбування підкорених народів. Тому султанат майже не дбав про переведення економіки завойованих територій на більш прогресивний шлях розвитку, а навпаки, намагався одержувати від них прибуток шляхом постійного збільшення податків. Наслідком такої політики став уже наприкінці XVI ст. прискорений занепад економічної і військової могутності Османської імперії. Це дало можливість європейським країнам вести досить успішну боротьбу проти турецьких територіальних домагань в Європі. Першої поразки від європейців турки зазнали в 1571 р. у Петраській затоці (Греція), а в 1621 р. українська козацька армія під керівництвом П. Сагайдачного розбила велику турецьку армію під Хотином і зупинила просування Туреччини в Центральну Європу. Після Хотинської поразки Османська імперія значно ослабла і втратила чимало своїх володінь у Месопотамії, Північній Африці, на Кавказі. У другій половині XVII ст. криза імперії посилилась. Причиною цього були дві виснажливі битви Туреччини з російсько-українськими військами за українські землі під Чигирином у1677і1678рр.

У 1683 р. Османська імперія розпочала довготривалу війну з Австрією, але того ж року була розбита під Віднем. Через рік європейські країни - Австрія, Польща, Венеція, Мальта, Росія створили "Священну лігу" і розпочали воєнні дії проти Туреччини. У цій боротьбі Порта зазнала поразки і в 1696 р. запросила миру в європейських країн, втративши ряд своїх володінь в Угорщині, Причорномор'ї (Азов) та інших регіонах світу.

У цілому результатом цих тривалих воєн було врятування Центральної Європи від турецької агресії, ослаблення військового й економічного потенціалу Османської імперії. Але, незважаючи на це, Туреччина залишалася ще досить міцною державою й боротьба поневолених нею народів за своє визволення тривала і в наступні століття.

Початок нової епохи мало що змінив в історії Китаю, який ще наприкінці XIII ст. майже повністю підкорили монгольські завойовники.

Для Китаю монгольське поневолення було таким же тяжким, як і для європейських країн. Монголи наклали на китайців велику данину, руйнували їх міста, перетворювали родючі поля на пасовища для своїх величезних табунів коней, поставили під контроль торгівлю, високорозвинене китайське ремесло (вироби з металів, шовку тощо). У 30-х роках XIV ст. проти монгольських завойовників у Китаї вибухнуло народне повстання, підготовлене таємною буддійською релігійною організацією "Білий лотос". Ця визвольна боротьба, до якої приєдналися селяни, ремісники, міське населення, тривала з незначними перервами, понад 30 років і завершилася у 1367 р. взяттям повстанцями Пекіна та ліквідацією в країні монгольського ira. Наступного року ватажка повстанського руху Чжу Юаньчжана було проголошено імператором, який започаткував династію Мін.

Династія Мін вийшла з народних низів і правила з 1868 по 1644 p., спочатку проводячи політику, націлену на вирішення інтересів селянських мас: здійснила конфіскацію земель монгольської знаті, усунула її від державного управління. Але згодом імператори династії почали роздавати своїм родичам багаті та родючі землі по всій країні. Внаслідок цих дій вже наприкінці XV ст. імператорські родичі володіли численними земельними маєтками по всьому Китаю, обіймали практично всі адміністративні посади в державі. Це дало їм можливість всюди організовано посилити експлуатацію селян, ремісників та інших верств населення, не боячись, що в разі народного повстання на підтримку повстанцям прийдуть селяни з інших регіонів.

Специфікою державно-феодального устрою Китаю XVI- XVII ст. було те, що всі великі землевласники й адміністратори належали до однієї родини (сім'ї) династії Мін.

Торкаючись питання зв'язків Китаю із зовнішнім світом і, зокрема, європейською цивілізацією, слід зазначити, що перші переселенці з Європи прибули сюди з Португалії в 1516 р. До середини XVI ст. на морському узбережжі Китаю свої колонії заснували іспанці, голландці, англійці, французи, португальці та інші європейці, але проникнути вглиб країни китайські імператори їм не дозволили.

Щодо економічного розвитку країни в XVI ст., то поряд з досить розвинутим землеробством під впливом європейських переселенців тут почали створюватися мануфактури європейського типу з виробництва шовку, паперу, фарфору, кольорового скла, різних фарб, ювелірних виробів. Водночас і європейці запозичили багато нового для своєї культури і виробництва. В Європу зі Сходу завозилися унікальні ювелірні вироби, високоякісний фарфор, лікарські препарати, тканини (здебільшого шовк), прикрашені чудовим, стійким до зношення китайським орнаментом тощо.

Жорстока експлуататорська політика клану Мін щодо народу привела до широкомасштабної антифеодальної селянської війни 30-40-х років ХУП ст. Ця боротьба завершилася падінням династії, втручанням у внутрішні справи Китаю маньчжурських загарбників та встановленням у 1644 р. їх династії Цін, яка правила до 1911 р.

Характерною особливістю правління нової династії було те, що вона чинила активну протидію міграції європейців у Китай, який було для них практично повністю закрито аж до другої половини XIX ст.

Внаслідок цього Китай захистив себе від проникнення на його територію іноземного капіталу і європейських колонізаторів. Це дало можливість Китаю розвиватись як незалежній державі. Але самоізоляція країни мала і негативні наслідки, тому що більш як на два століття Китай обірвав економічні, торгові, політичні й культурні зв'язки не тільки з передовою Європою, а й практично з усім світом, чим надовго загальмував власний розвиток, прирік себе на довготривале відставання від світової цивілізації.

Великою і досить розвиненою державою Азії була Індія.

У XIV-XV ст. Індія як держава була роздроблена на численні удільні феодальні князівства, що вели між собою безкінечні міжусобні війни: то об'єднуючись, то роз'єднуючись або підпадаючи під вплив того чи іншого султанату й засновуючи різні династії.

У 1498 р. у місті Калькутті висадилася експедиція Васко да Гами, і з цього часу європейці, постійно прибуваючи в Індію, заснували тут багато колоній, поставивши під свій контроль практично все індійське узбережжя. У 1526 р. Індію захопив правитель Самарканду емір Бабур, який об'єднав Афганістан, Іран, Індію і Самарканд у єдину державу під назвою "Імперія Великих Моголів".

За своїм устроєм ця держава була феодально-монархічною, на її чолі стояв шах - Великий Могол.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства
  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"

  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова