Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

Європейські мислителі XIX століття, навіть якщо вони належали до зовсім різних напрямів, були єдині в одному - у прагненні безпощадного критичного аналізу цінностей, які вважалися непорушними і для попереднього покоління, і для більшості сучасників.

Однією з яскравих сторінок в історії такого заперечення була творчість видатного німецького мислителя А. Шопенгауера (1788-1860). Його знаменитий твір "Світ як воля і уявлення" був виданий ще в 1819 р. (перший том), але в той час залишився практично непоміченим. Лише в 1850-ті роки, незадовго до смерті філософа, до нього прийшла довгоочікувана слава. Пізніше популярність його ідей продовжувала зростати. Таке запізніле визнання було не випадковим: вселенський песимізм Шопенгауера органічно вписувався в атмосферу розчарованості, яка панувала в суспільстві після революцій 1848 р., і в загальний хід розвитку філософської думки, яка в пошуках нової системи цінностей скидала кумирів попередніх часів.

Одним із головних об'єктів критики Шопенгауера був сліпий, беззастережний оптимізм, притаманний філософам минулого, і почасти - його сучасника. Особливе обурення у Шопенгауера викликав Гегель з його ідеєю прогресу, яка надавала світу в цілому й історії людства доцільність.

Теорія Шопенгауера повністю протиставлена філософським системам Гегеля, просвітителів, взагалі усім спробам знайти в світобудові розумність і гармонію. На думку Шопенгауера, в основі світу, під покриттям строкатої різнорідності його явищ, лежить не загальний Розум або Дух, а Світова Воля, або Воля до життя.

Який же вихід для людини пропонує Шопенгауер? По-перше, потрібно відмовитися від попередніх ілюзорних уявлень і навчитися бачити життя таким, яким воно є. Усвідомлювати, що світ - це переплетення добра і зла, причому зла в ньому набагато більше. Прояви зла філософ знаходить скрізь: у суспільстві, яке вважає себе цивілізованим і гуманним, панують жорстокість, вульгарність, заздрість; за релігійними поривами ховається святенність; за любов'ю і, здається, щирою турботою про ближніх приховується холодний егоїзм.

По-друге, зрозумівши все це, людині варто відійти від оманливого світу як від ілюзій і помилки, "вбити" в собі волю до життя, яка залучає людей у водограй зла, відмовитися від свого егоїстичного "Я".

Отже, руйнуючи віру в гармонію світу, Шопенгауер вимагав від людини вміння зберегти внутрішню гармонію. До морального світогляду особи ставились високі моральні вимоги.

Але незабаром і сама мораль перетворилася в "ідола", якого стали відкидати філософи. На ґрунті розчарування в просвітницькій ідеї загального блага виростали егоїзм, індивідуалізм і анархізм.

Одним із перших на цей шлях став Макс Штирнер (1806- 1856) - німецький літератор, теоретик анархізму, який залишив помітний слід у духовному житті XIX ст. своєю книгою "Єдиний і його власність" (1844 р.). їй давались найсуперечливіші оцінки: і різко заперечні, і похвальні. Але так чи інакше, книга стала сенсацією і викликала значний інтерес, у тому числі й у Росії.

Головною причиною цієї сенсаційності було те, що книга містила відкритий, нічим не замаскований апофеоз егоїстичної анархічної особи.

Макс Штирнер бунтував проти святенницької моралі сучасного суспільства, яке недостатньо сильне, щоб справді служити добру, і не досить безпощадне, щоб жити зовсім егоїстично. Але одночасно відкидалась і мораль у цілому. Не тільки державу і релігію, а й совість Макс Штирнер вважав "тиранами", які роблять людину рабом.

Єдина цінність для Штирнера - це абсолютно вільна особистість, яка усвідомлює себе центром світобудови: "для мене немає нічого вище мене". Німецький філософ пропонував вилучити зі вжитку поняття гріха і зла, стати над поняттями добра і зла: "бо і те, і інше не мають для мене сенсу". Людина повинна сама вирішувати, на що вона має право- Адже права і обов'язки, які нав'язуються суспільством або церквою - це лише обман, прояв деспотичної влади над особистістю.

Штирнер (до речі, дуже порядний і скромний чоловік, який прожив тихе і спокійне життя), звичайно, не закликав скоювати аморальних вчинків. Але в його ідеях приховувалась величезна небезпека, катастрофічні наслідки якої відчували і західноєвропейські, і російські мислителі. Так, Ф. Достоєвський, який завжди уважно ставився до ідей, які висіли в повітрі, у романі "Злочин і кара" (1866 р.) показав трагедію саморуйнування особистості індивідуаліста Раскольникова, який побажав переступити межу між добром і злом.

Ідеї Штирнера стали основою однієї з течій анархізму. В основі анархічного мислення лежить ідея згубності для людини будь-якого уряду та влади. Участь у легальних формах громадського руху часто оцінювалась як визнання панівних з погляду урядових кіл систем цінностей, тобто фактична підтримка влади. Тому один з ідеологів анархізму П.-Ж. Пру дон та його учень Бельгарія, автор крилатого анархістського девізу "Анархія - це порядок", вважали, що робітники мають уникати участі в парламентських установах і самостійно діяти на вулицях та підприємствах, спираючись на класову солідарність та взаємодопомогу. Саме у Франції сформувався так званий анархо-синдикалізм, що поширився згодом в Італії та особливо в Іспанії.

Більшим попитом анархістські ідеї користувались у відсталіших регіонах Європи, наприклад, в Іспанії, Росії, Україні, де був поширений "селянський анархізм". Ідеологами анархізму були росіяни-емігранти Михайло Бакунін, прихильник колективістського варіанта анархізму, та Петро Кропоткін, який вважав, що майбутнє комуністичне суспільство буде вільним від усякого центрального уряду. Елементи "анархічної парадигми" можна побачити в ідейній доктрині українського історика та публіциста - Михайла Драгоманова (1841-1895), який певний час пропагував ідеї "безначальства" та громадського начала в управлінні суспільства. Але Драгоманов не був рабом своїх ідей і разом з тим визнавав прогресивну роль національної держави, а також цінності лібералізму.

Поняття лібералізм увійшло до європейського лексикону на початку XIX ст. Спочатку воно використовувалось в Іспанії, де в 1812 р. лібералами називали групу делегатів-націоналістів у кортесах (парламенті). Потім воно увійшло до англійської, французької та інших європейських мов.

Своїми коренями ліберальний світогляд сягає Ренесансу, Реформації, ньютонівської наукової революції. Біля його витоків стояли такі різні особистості, як Дж. Локк, Л.Ш, Монтеск'є, І. Кант, А. Сміт, В. Гумбольдт, Т. Джефферсон, Дж. Медісон, Б. Констан, А. де Токвіль та інші представники західної суспільно-політичної думки. Істотний внесок у формування ліберального світогляду зробили представники європейського й американського просвітництва, французькі фізіократи, прихильники англійської манчестерської школи, представники німецької класичної філософії, європейської класичної політекономії.

За всіх відмінностей загальним для цих мислителів було те, що кожний з них по-своєму, відповідно до реалій свого часу висловлювався за перегляд усталених, але застарілих цінностей і підходів до вирішення найважливіших соціально-економічних і політичних проблем відповідно до зміненої ситуації в суспільстві, до нових тенденцій суспільно-історичного розвитку. Учасники Англійської буржуазної революції середини XVII ст., англійської Славної революції 1688 р., Війни за незалежність США (або Американської революції) керувались багатьма з тих ідеалів і принципів, які пізніше стали складовою ліберального світогляду.

Усе ж поворотним пунктом у формуванні лібералізму варто вважати Велику французьку революцію. У другій статті "Декларація прав людини і громадянина" записано: "Метою усякого політичного об'єднання є збереження природних невід'ємних прав людини. Ці права суть свобода, власність, безпека і опір пригнобленню".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму
  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"

  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова