У період XVIII ст. - 1870 р. відбувався розклад традиційних економічних, соціальних та релігійно-культурних інститутів. Народи Європи та Північної Америки здійснили перехід від аграрного типу суспільства до індустріального, іманентною тенденцією якого була модернізація усіх сторін суспільного життя. Релігійний монізм почав поступатися численним ідеологічним концепціям світу. Революційні зміни в математиці, природознавстві та гуманітарних науках підготували перехід суспільств до плюралістичних духовних парадигм. Раціоналізм точних наук, зокрема механіки, переносився на суспільствознавчі концепції. Формуються нові, нетрадиційні уявлення про людину, суспільство, державу та міжнародні відносини. Відбувається поступова раціоналізація суспільно-політичного життя. Ідеалом державного устрою стають абсолютистські просвітницькі монархії, правителі яких прагнуть завершити процес формування "добре впорядкованої держави". Головну роль у трансформації аграрного суспільства в індустріальне відіграли два фактори: ідеологія Просвітництва та промисловий переворот.
Центральними подіями, що стали результатом суспільних змін XVIII століття, були Американська війна за незалежність та Велика французька революція.
Вони, особливо остання, акумулювали ідейний досвід доби Просвітництва і значною мірою вплинули на тенденції суспільно-політичного розвитку XIX століття, коли власне завершився процес формування основ сучасної цивілізації, чи "сучасного світу". Зокрема, сформувалися концепції прав і свобод людини та народів, народного суверенітету, нації, національної держави, націоналізму, федералізму та багато інших. Разом з тим негативний досвід Французької революції зумовив появу нових цінностей та ідейно-політичних течій і нові тенденції міжнародних відносин. Почали формуватися основні ідеологічні доктрини сучасності: націоналізм, консерватизм, лібералізм, соціалізм, анархізм. Нові ідеї справили величезний вплив на тогочасне політичне життя, створення передумов майбутніх соціальних революцій та національно-визвольних рухів і війн. Разом з тим ідеї, що увійшли до Декларації незалежності та Конституції СІЛА, французької Декларації прав людини і громадянина та до інших законодавчих актів у багатьох випадках і сьогодні залишаються орієнтирами суспільного розвитку людства.
Просвітництво: від теорії до практики. Американська війна за незалежність та Велика французька революція
У XVII-ХУІІІ ст. на Заході разом з капіталізмом, який утверджувався, входив у життя і новий тип людини - з особливим ставленням до праці, релігії, суспільства, сім'ї і до самого себе.
Це нове сприйняття світу, зовсім несхоже на попереднє, середньовічне, стало зароджуватися ще в епоху Реформації. З часом протестантська етика охопила найширші прошарки суспільства. Але головним її носієм став новий клас - буржуа. І це цілком закономірно: вона давала саме ті орієнтири, які були необхідні для життя в капіталістичному суспільстві. У ньому багато залежало від працелюбності й підприємництва, соціальне походження вже не визначало долю людини.
Проте реальність, як це звичайно буває, розходилася з теоріями ідеологів буржуа. Історичні події наочно показують, що людина нового типу не лише створювала, а й руйнувала, і грабувала, і далеко не завжди вживала багатство на благо ближнього. І все ж образ цієї людини з'явився на реальній основі, суттєво впливаючи, у свою чергу, на суспільну свідомість, формуючи нову систему цінностей. Найшвидше вона утверджувалася і поширювалася, звичайно, у найпередовіших країнах. В інших регіонах цей процес ішов повільніше.
XVIII ст. увійшло в історію як епоха Просвітництва.
Термія "Просвітництво" вперше використав англійський письменник Джон Мільтон у романі "Втрачений рай" (1667 р.). Після Відродження і Реформації це був третій духовний переворот, що майже повністю покінчив із середньовічною системою цінностей, елементи якої лише вибірково відроджувались в ідеологічних доктринах XIX та XX століть як реакція на хиби "суспільного прогресу".
Просвітництво було загальноєвропейським ідейним рухом. Але його початки пов'язують з Англією кінця XVH століття, зокрема з філософією Джона Локка (1632-1704). Натомість найвищого розквіту Просвітництво досягло у Франції, давши цілу плеяду блискучих мислителів, серед яких були Вольт ер (1694- 1778), Дені Дідро (1713-1784), Шарль Монтеск'є (1689- 1755), Клод Гельвецій (1715-1771), Жан-Жак Руссо (1712- 1778). Останній, правда, у своїх концепціях світу мав елементи, що суперечили "класичній" просвітницькій ідеології. Просвітництво швидко поширилось по всій Європі. У Німеччині просвітницькі ідеї висловлювали у своїх творах Готфрід Лейбніц (1646-1716), Готхольд Лессінг (1729-1781), Йоганн Гердер (1744-1803); у Росії - Микола Новіков (1744-1818), Дмитро Фонвізін (1745-1792), Олександр Радищев (1749-1802). З числа українців просвітниками були Григорій Полетика (1725-1784), Яків Ковельський (близько 1729-1795), Семен Десницький, Василь Капніст (близько 1756-1823). До просвітників часто зараховують Григорія Сковороду (1722-1794), світобачення якого відображає лише деякі риси Просвітництва, споріднені, наприклад, з ідеями Руссо.
Теорії просвітників поширювались не лише в колі інтелектуальної еліти. Вони поступово ставали надбанням мас, і особливо яскраво це виявилось у роки Англійської, Американської і Французької революцій.
В епоху Просвітництва переміг раціоналізм, який розвивався в західноєвропейській думці ще в середні віки. Проте в ті далекі часи раціональне ставлення до світу, як правило, співіснувало з релігійним, складно перепліталося з ним. У XVIII ст. виник атеїзм, який повністю заперечував віру в Бога. Якщо ж віра в нього залишалась, то в "урізаному" вигляді, підкоряючись вимогам розуму. Знаменита фраза Вольтера: "Якби Бога не було, його слід було б видумати", відображає раціоналістичне й утилітарне ставлення до релігії. Воно було зовсім чужим середньовічній людині.
Ядро концепції Просвітництва становить переконання про вирішальну роль знань і необхідність пізнання "природного порядку", який може пізнати людський розум, відповідає справжній, незіпсованій природі людини та її потребам. Пізнання "природного порядку" має служити поліпшенню соціальних відносин, гармонізації людської та навколишньої природи.
Головна причина людських бід, на думку просвітників, - невігластво, забобони та релігійний фанатизм. Не дивно, що релігію у тій формі, в якій підносила її церква, і релігійне бачення світу просвітники вважали головними ворогами сучасної людини. Д. Дідро писав з цього приводу: "Якщо розум - дарунок неба і якщо те саме можна сказати про віру, значить небо послало нам два дари, які несумісні й суперечать один одному".
Старий та Новий Завіт, які містили для середньовічної людини беззаперечні Божественні одкровення, піддавались тепер критиці з погляду звичайної людської логіки, у них знаходили безліч невідповідностей. "У Біблії, - твердив Вольтер, - немає жодної сторінки, яка не грішила б проти географії, хронології, природних законів, історії, проти здорового глузду, сорому і совісті".
Дійсно, настав час викриттів, і просвітники, які здійснювали ці викриття, вважали, що вони, озброєні істинним знанням про Світ, розвіюють вікові забобони людства.
В очах просвітників - деїстів Бог перетворився в силу, яка лише внесла певний порядок у вічно існуючу матерію. У той час стало особливо популярним уявлення про Бога як великого механіка і про світ як величезний механізм - ідея, яка виникла ще в XVII ст. Французький мислитель Поль Гольбах (1723-1789) прагнув на основі математики знайти загальні закони, які пояснювали б устрій Всесвіту, людини і навіть психічні процеси. "Якими б чудовими, прихованими, складними не були як видимі, так і внутрішні способи дії людської машини", досліджуючи їх, вважав Гольбах, ми побачимо, що вони "регулюються законами, притаманними усім істотам".
Завдяки досягненням природничих наук виникло відчуття, що час чудес і загадок минув, що усі таємниці світобудови розкрито і Всесвіт, суспільство, людина підкоряються логічним, доступним розуму законам.
В історії людства просвітників хвилювали глобальні проблеми. Як з'явилась держава? Коли і чому виникли нерівність та інші соціальні недоліки? Що таке прогрес? І на ці питання знаходились такі ж раціональні відповіді - як і в тих випадках, коли йшлося про "механізм" світобудови.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.
