Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

На початок 1917 р. стратегічна перевага у світовій війні належала країнам Антанти. Успіхи військово-промислового виробництва й американська допомога дали їм змогу домогтися переваги над противником у технічному оснащенні військ, а багатство людських ресурсів - наростити чисельність збройних сил. Станом на січень 1917 р. Антанта на всіх фронтах мала 21 млн осіб, німецька коаліція - 10 млн.

Становище країн Антанти зміцнилося ще більше зі вступом у війну США.

Як уже зазначалося, напередодні світової війни США дотримувалися нейтралітету. На практиці ж вони активно підтримували країни Антанти.

Для дедалі міцніючих американських монополій світова війна стала "золотою жилою". Уже в жовтні 1914 р. їм було дозволено продавати воюючим країнам будь-які товари, включаючи озброєння. Протягом трьох років США нарощували військово-економічний потенціал, готуючи тим самим країну до вступу у війну в той час, коли обидві воюючі коаліції будуть виснажені, внаслідок чого США зможуть відіграти престижну роль світового арбітра та здійснити свої, розраховані на дальшу перспективу, плани.

Країни Антанти почали масові закупівлі американської сировини для військової промисловості, продовольства й озброєння, що сприяло піднесенню економіки США. Прибутки монополій зросли в кілька разів. Через нейтральні країни США не гребували й торгівлею з країнами Четверного союзу. Збільшився американський торговельний флот, почалася реалізація широкомасштабної програми будівництва могутнього військового флоту. За час війни американські капіталовкладення за кордоном зросли з

3,5 млрд до 6,5 млрд дол. Уряд США надав державам Антанти значні кредити.

Сполучені Штати мали намір закріпити свою економічну експансію, ставши лідером у міжнародних відносинах у повоєнній Європі. Приводом стала розв'язана Німеччиною підводна війна. Загибель уже згадуваного лайнера "Лузітанія", серед 1000 пасажирів якого було 128 американців, а згодом і пароплавів "Ара-бік" і "Сассекс", на яких також були американські громадяни, ще більше розпалювала атмосферу. І коли німці 1 лютого 1917 р. оголосили тотальну підводну війну в світовому океані, президент Вільсон ухвалив рішення про розрив дипломатичних відносин з Німеччиною, що зробив уряд уже 2 лютого. Кульмінаційний момент у підготовці американської громадської думки до необхідності війни з Німеччиною настав завдяки незграбності дій німецької дипломатії. Коли міністр закордонних справ Німеччини Ціммерман направив своєму посланнику в Мексиці доручення запропонувати мексиканському урядові спільний виступ проти США, цю телеграму було перехоплено, розшифровано й опубліковано в американській пресі.

Формально за всіма канонами демократії "під тиском громадської думки", а фактично - за наперед обдуманим планом США вступили у війну. Це сталося 6 квітня 1917 р., коли звістку про повалення російського царизму вже було оцінено в США як передвістя можливого виходу Росії з війни, як свідчення того, що наближається пора розподілу "світового пирога".

У лютому 1917 р. внаслідок потужного вибуху страйкового руху в Петрограді з наступним приєднанням до робітників частини столичного гарнізону, царське самодержавство в Росії впало. Тимчасовий комітет Державної думи, діяльність якої напередодні призупинив цар, 2 березня прийняв акт про зречення Миколи П і сформував Тимчасовий уряд. У Росії перемогла Лютнева революція. Ця подія, зрозуміло, справила свій вплив на хід світової війни. Тимчасовий уряд, переобтяжений розв'язанням внутрішньо-російських проблем, на перших порах активного впливу на розвиток подій на фронтах фактично не мав. Уряд заявив про свою вірність союзницьким угодам і готовність виконувати передбачені ними зобов'язання Роси.

Лютневі події в Петрограді викликали бурхливий розвиток антивоєнних революційних настроїв серед солдатів. Російська армія поступово розвалювалася. Воєнні дії на східноєвропейському театрі мали в першій половині 1917 р. локальний, місцевий характер.

Основні воєнні дії розгорнулися на Західному й Італійському фронтах. Головний удар англо-французьких військ між Реймсом і Суассоном, старанно підготовлений і спланований, не відбувся. Німці, дізнавшись про підготовку операції, що загрожувала їм оточенням, спокійно відвели свої війська на 30 км і цим зірвали наступ. Проте країни Антанти від ідеї наступу у Франції не відмовилися, вважаючи його добре забезпеченим військовою технікою (на той час 11 тис гармат і мінометів, 1000 літаків і 200 танків справді становили собою велику силу!) і об'єднаною в 110 дивізій живою силою. У квітні ця армада прийшла в рух у рамках антантівської "Операції Нівеля" (за іменем французького головнокомандувача). Але бої, що тривали протягом місяця, суттєвих наслідків не дали, Антанта втратила більше 200 тис. осіб, у тому числі 5 тис росіян зі складу Російського експедиційного корпусу, направленого в обмін на французьке озброєння. Ця невдача, що майже збіглася в часі з Лютневою революцією в Росії, яка відбулася в тому числі й під антивоєнними гаслами, викликала ряд заворушень у французькій армії, рух російських солдатів у Франції за повернення на батьківщину.

З провалом весняного наступу командування військ Антанти змушене було відмовитися від рішучих дій на фронті. Влітку й восени 1917 р. англійці та французи здійснили обмежені операції в районах Іпра та Вердена, які також не дали позитивних наслідків. Не дала бажаного результату й спроба наступу під Камбре в листопаді 1917 р., де вперше було масово застосовано 378 танків.

Друга половина 1917 р. характеризувалася пожвавленням на східному напрямі.

Тимчасовий уряд Росії, дотримуючись позиції "війна до переможного завершення", готував наступальну операцію на Південно-Західному фронті. Призначений на червень наступ російської армії було задумано швидше не як воєнну, а як політичну операцію, що мала на меті затримати розвиток революційних подій у Росії та, в разі успіху, зміцнити міжнародний авторитет Тимчасового уряду, а в разі провалу - посилити тиск на більшовиків, які виступали за припинення війни. Цей наступ не було підготовлено, і він завершився невдачею. Протягом 10 днів боїв армія втратила 60 тис. осіб, що викликало обурення трудящих, збройну демонстрацію в Петрограді. Внаслідок здійсненої німецькими військами у вересні Ризької операції росіяни здали Ригу.

Стрімке наростання загальнонаціональної кризи в Росії, що вилилося в масових страйках, демонстраціях та мітингах у багатьох регіонах країни, відкритий виступ Тимчасового уряду проти революції й розстріл 500-тисячної демонстрації в Петрограді до краю загострили ситуацію. Керований В. Леніним ЦК РСДРП(б) прийняв резолюцію про збройне повстання. У ніч з 7 на 8 листопада 1917 р. Тимчасовий уряд було заарештовано й проголошено перехід всієї влади в Росії до рад робітничих і солдатських депутатів. Другий Всеросійський з'їзд рад прийняв "Декрет про мир".

Після Жовтневої революції радянський уряд запропонував воюючим країнам припинити воєнні дії й розпочати переговори про укладення миру без анексій і контрибуцій. Антанта не підтримала цю пропозицію. Тоді новий уряд Росії уклав перемир'я з Німеччиною, Австро-Угорщиною та Болгарією.

Утримуючи оборону на Західному фронті, австро-німецькі війська в жовтні 1917 р. потужно атакували італійців у гірському районі Капоретто. Італійська армія зазнала нищівної поразки, втративши 130 тис. осіб убитими й пораненими та понад 335 тис. полоненими.

Загалом у ході кампанії 1917 р. стратегічних здобутків не досягла жодна з воюючих сторін. Проте становище Центральних держав значно погіршало - вичерпалися їхні сили, посилювалися антивоєнні настрої й прямі виступи народних мас проти війни.

У 1918 р. становище воюючих країн дедалі погіршувалося. Економічна криза охопила Німеччину: бракувало сировини, катастрофічно знизився випуск промислової та сільськогосподарської продукції, населення голодувало. Не в кращому становищі перебували й союзники Німеччини. Впевненіше почували себе країни Антанти, які користувалися економічною допомогою США. У військовому відношенні держави Антанти і Четверного союзу мали приблизно рівні сили. Але німецьке командування вже не могло розраховувати на продовження важкої війни, йому доводилося враховувати й те, що весною 1918 р. до Європи щодня прибувало 7 тис американських солдатів на допомогу Антанті.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії
  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"

  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова