Прогресивні зміни, які відбувалися в соціально-економічному устрої європейських країн XVI-XVII ст., позитивно вплинули і на розвиток культурного життя на континенті. Цей період увійшов в історію під назвою Ренесанс, що в перекладі з французької мови означає Відродження.
За досить короткий проміжок часу культура епохи Відродження заклала міцну основу для нового етапу історії світової культури. її головний зміст полягав у реалістичному і гуманістичному баченні та відображенні світу й людського життя. Видатні постаті європейського Відродження в центр мистецтва, філософії, літератури тощо замість богів, міфічних героїв ставлять людину, її характер, психологію, роздуми, поведінку. Відображають прагнення людей до здобуття особистої свободи, свободи духу, помислів. Культура Відродження насамперед починає цікавитися земним призначенням людини і суспільства, її правами, мораллю, внутрішньо-суспільними взаємовідносинами, боротьбою класів, станів, участю громадян у суспільному й культурному житті, матеріальному виробництві та ін. Природно, що ця ідеологія відображала ідеологію нового, передового суспільства, яке зароджувалося в надрах феодальної системи.
Перші паростки культури Відродження з'явилися у вільних містах Італії наприкінці XIV ст. У другій половині XV - протягом XVI ст. Відродження вступає у найвищу стадію розвитку і домінує в європейських країнах, позитивно впливає на формування нових культур країн Азії й Америки. Італія дала світу багатьох видатних художників, які у своїй творчості поряд з гуманістичними ідеями вперше почали відтворювати образи велично, монументально, узагальнено. Створені художниками Італії картини епохи Відродження стали неперевершеними у своїй досконалості не тільки передачею образів, а й техніки малювання картин, яку до сьогодні нікому не вдалося перевершити, і лише невеликій групі художників за століття вдалося наблизитися до їх рівня.
Найбільш яскравим представником епохи Відродження став Леонардо да Вінчі (1452-1519) - геніальний художник, скульптор, гуманіст-мислитель, математик, інженер. Йому належить ряд важливих відкриттів у фізиці, хімії.
Серед найвидатніших творів Леонардо да Вінчі - картини "Мадонна з квіткою", "Мадонна у гроті", "Тайна вечеря", "Кінна статуя батька герцога Людовика Мора Франческо Сфорца" та ін. Особливе місце серед творів Леонардо да Вінчі посідає прославлений у всьому світі портрет Мони Лізи (1503 р.), або Джоконди. При написанні картини Леонардо застосував новаторські підходи у портретному живописі, заклавши школу цього жанру, і досяг найвищої вершини портретного живопису.
Видатним представником мистецтва Відродження був Рафаель Санті Молодший (1482-1520). Він, як і Леонардо, синтезував усе передове, що було зроблено до нього в галузі мистецтва, і створив свій новий ідеал прекрасного, показав гармонійно розвинуту людину (особливо жіночі образи). Здебільшого ці образи зображалися на фоні архітектурних споруд або напівфантастичних пейзажів. У його мистецтві наявні ліричні мотиви, обожнюється світла любов матері до дитини, символізується під образом матері природа, а дитини - людство. До найвідоміших картин Рафаеля належать "Мадонна Конестабле", "Мадонна в зелені", "Сикстинська мадонна", "Мадонна у кріслі", "Мадонна із щигликом", "Прекрасна садівниця".
Третім титаном Відродження був Мікеланджело Буонаротті (1475-1564). Його творчість, навіть порівняно з Леонардо да Вінчі та Рафаелем Санті, вражає своєю талановитістю, різноманітністю й художньою досконалістю. Мікеланджело в кожному з жанрів мистецтва (живопису, архітектурі, скульптурі) створив геніальні твори, які увійшли до скарбниці світового мистецтва. Окрім мистецької діяльності, він був талановитим інженером, поетом, завжди обстоював високі гуманістичні ідеали, право людини на свободу і навіть зі зброєю в руках захищав незалежність Італії. До відомих художніх творів Мікеланджело належать розписи Сикстинської капели у Ватикані площею 600 м2, на яких зображено дев'ять величних композицій із Біблії - від створення світу і до життя перших людей. Це "Відокремлення світла від темряви", "Створення Адама", "Оп'яніння Ноя", "Страшний суд".
У скульптурному жанрі Мікеланджело створив такі твори, як мармурова групова композиція П'єта, статуя Давида (борець за свободу), гробниця Джуліано Медічі.
У галузі архітектури Мікеланджело збудував шедевр світової архітектури - собор Св. Петра в Римі. У цій архітектурній споруді, поряд зі свідченням великої могутності католицизму, простежується й вплив прогресивних гуманістичних ідеалів, які виявляються у самій формі будівлі, поєднанні світла й тіні, внутрішньому інтер'єрі приміщення, введенням у композиції людських образів.
Видатними митцями італійського Відродження були Джорджоне (1477-1510), Тиціан (1477-1576), Тінторетто (1518-1594).
Епоха італійського Відродження подарувала світу напрямок мистецтва під назвою бароко (дивний, химерний, розкішний). Центром цього стилю на рубежі XVI-XVII ст. став Рим. Спочатку бароко з'явилось в архітектурі, поширившись пізніше і на інші види мистецтва. Архітектурне бароко визначалось побудовою розкішних споруд: палаців, вілл, церков, храмів з колонами, скульптурами, фонтанами. Будівлі зводились у чіткому плануванні вулиць, які променями сходились до площі. Майдани також прикрашались колонами, статуями, фонтанами. До відомих архітекторів цього стилю належить Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680) - добудова собору Св. Петра в Римі та площі з колонами й статуями біля собору. У живописі представником бароко був Караваджо (1573-1610) - полотна "Хлопець з лютнею", "Звернення Павла".
Мистецтво італійського Відродження поширилося в Європі.
На початку XVI ст. Відродження розпочало проникати в Німеччину. Благотворний ґрунт для цього дала німецька Реформація. Мистецтво німецького Відродження багато в чому було схоже на нідерландське, в якому також відбивалися елементи реалізму, індивідуальності показаних образів, їх тісний зв'язок з навколишнім світом. До відомих німецьких і західноєвропейських художників цього періоду належить художник-мислитель Альбрехт Дюрер (1471-1528). Узагальнивши реалістичні пошуки своїх попередників, він створив цілісну систему мистецьких і філософських поглядів. Це поставило його в один ряд з Леонардо да Вінчі, Рафаелем, Мікеланджело. Дюрер у своїх полотнах прагнув відобразити ідеал гармонійної краси людини та світу, раціональні закони природи і розвитку людства. До заслуг Дюрера слід віднести започаткування німецької національної школи живопису. Йому належать такі шедеври, як "Битва архангела Гаврила з драконом", "Чотири вершники", "Життя Марії", "Свято чоток", "Рицар, смерть і диявол", "Меланхолія", "Чотири апостоли".
До відомих німецьких художників епохи Відродження належать також Лукас Кранах Старший (1472-1553), Матіас Груневальд (1475-1528), Ганс Гольбейн Молодший (1497- 1543).
Кінець XVI ст. - початок XVII ст. стали періодом створення національної школи живопису Фландрії - південних провінцій
Нідерландів, які боролися за свою незалежність проти іспанського поневолення, але зазнали поразки і ще деякий час залишалися під іспанським протекторатом. Проте, незважаючи на поразку, пробуджена в ході визвольної революції духовна енергія народу дала можливість створити чудову фламандську школу культури, особливо живопису.
Серед фламандських художників цього періоду слід виділити Пітера Пауля Рубенса (1577-1640). Його пензлю належать картини "Воздвижения хреста", "Зняття з Хреста", "Вакханалія", "Полювання на кабана", "Викрадення дочок Левкіна", "Персей і Андромеда", "Життя Марії Медичі", "Селянський танець". До відомих фламандських художників Відродження також належать Антоніс Бан Дейк (1599-1641), Якоб Йордане (1593-1678), Франс Снайдерс (1579-1657), Андріан Браувер (1606-1638).
Перемога буржуазної революції у Північних Нідерландах, утворення суверенної держави, визволення від гніту іспанського абсолютизму й католицизму, ліквідація залишків феодалізму відкрили голландському суспільству широкий шлях до піднесення його культури. Природно, що й мистецтво Голландії цього періоду зазнало докорінних змін і піднялося на більш високий рівень у своєму розвитку. Голландія в цей час дарує світові видатного художника Рембрандта Харменса ван Рейна (1606- 1669).
Творчість Рембрандта торкається різних тем: історичної, релігійної, поетичної, міфологічної, пейзажної, побутової. Його картини і образи пронизані глибоким гуманізмом, високим демократизмом, пошуком найбільш виразних форм передачі композицій, що дало художнику можливість через образи передати глядачеві найбільш передові ідеї того часу. Пензлю Рембрандта належать такі полотна, як "Жертвопринесення Авраама", "Уроки анатомії доктора Тюльпа", "Нічна варта" (20 х 2 м), "Прощання Давида з Інофаном", "Святе сімейство", "Христос зцілює хворих".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування нових світоглядних цінностей“ на сторінці 1. Приємного читання.
