Розділ «З манівців на битий шлях»

Весна вже святкувала свою перемогу. Під щебетання пташок та спів жайворонків Прохода знову подався у мандри. За Четвертинівкою вийшов на шлях. Зупинившись на роздоріжжі, задумався, куди йти — ліворуч на захід чи праворуч на схід?

«Те, що я в минулому році воював на Холмському фронті і був у полоні у поляків, — міркував він, — давало тепер мені підставу зголоситись до совєтської армії, щоб знову стати до бою проти поляків. Але це… ставило мене в положення зрадника проти своїх, українців, проти яких у рядах совєтської армії довелося би битися» [96, с. 369].

Півгодини вагався Прохода, куди йти. Врешті повернув на захід.

Шляхом тягнулися різноманітно одягнені совєтські частини, «серед них були й такі, що мали жупани та шапки з червоними шликами». Напевно, то приєдналися до Красної армії колишні гайдамаки отамана Волоха. «Усі вони рухались на польський фронт» [96, с. 369].

Проходу обганяли красноармійці. Дехто питав: «Якої частини, товаришу?» Кубанець щиро відповідав, що до жодної частини не належить. На нього здивовано поглядали…

Так доплентався до Тульчина. Йшов головною вулицею повз будинок, на ґанку якого кривавився прапор. Та й від таблички з надписом «Чрезвычайная Комиссия» могло стати млосно. Намагаючись зберігати спокій, не прискорюючи кроку, він хотів пройти ґанок, коли почув за спиною:

— Ей, таваріщ, куда ідьош? Ану зайді сюда!

Василь озирнувся і побачив військового у блюзі, підперезаного ременем з кобурою нагана. Незнайомець поманив пальцем.

— Да, да, ти. Давай сюда на пару слов!

Чекіст указав на двері, мовляв, заходь.

— Куда ідьош, таваріщ? — запитав він знову, вивчаючи бурлаку.

— В Шатаву…

— В Шатаву?! Но там же поляки.

— Надєюсь, што, пока я туда добєрусь, там будут совєтскіє часті, — не розгубився Прохода.

— А што тєбє там нужно? Пачєму туда ідьош?

— Я псаломщік. Бил в Чєтвєртіновкє, а тєпєрь должен возвратітса к своєму церковному пріходу в Шатавє.

— Псаломщік?! Інтєрєсний ви мужик, — чекіст уважно розглядав затриманого, намагаючись збагнути, хто ж перед ним — ворог совєтської влади чи якийсь блаженний. — Пакажитє ваши дакумєнти!

Василь дістав старий пашпорт волосної земської управи в Оріхові, в якому було зазначено, що він «крестьянин села Ново-Даниловки, Ореховской волости, Бердянского уезда». Додав і посвідку єпископа Пимона про те, що є псаломщиком у Шатаві.

Чекіст мав інтелігентне обличчя. Ненависті в його очах Василь не побачив, швидше, в них світилося співчуття.