Розділ «19 січня 1919 року»

Тернистий шлях кубанця Проходи

З товарної станції Коростень-Подільський залізничні шляхи відходили на Київ, Овруч, Сарни і Шепетівку. На цей стратегічно важливий вузол полки сірожупанників прибули 19 січня 1919 року. На станції під гарматним обстрілом метушилися якісь українські частини. А до них полем наближалися червоні. Захоплення Коростеня давало більшовикам можливість розвинути успіх у напрямку Києва, Сарн, Житомира і Звягеля (Новограда-Волинського).

Події цього дня в Коростені-Подільському продемонстрували, яку роль в історії відіграє особистість.

Полковник Пузицький спочатку намагався довідатися, хто тут начальник. Та, не отримавши ні від кого відповіді, оголосив себе найстаршим і рішуче перебрав командування невідомими частинами. Наказавши своїй кулеметній команді негайно зайняти позицію перед станцією, закликав усіх, хто перебував в ешелонах, до бою. Затим побіг із Проходою до артилеристів, які поспішно вантажили у вагони гармати.

— Відставити! — закричав він, розмахуючи пістолетом. — Хто тут командир батареї?! Негайно поставити гармати на лінію бою й відкрити вогонь по ворогові!

Коли артилеристи побачили, що «сірожупанники розсипались у лаву і пішли проти большевиків, скотили свої гармати з помосту навантаження і за чверть години почали стріляти «прямою наводкою» по ворожій лаві. Це відразу внесло перелом…» Большевики кинулись навтьоки, але поранених і забитих не лишили, а на підводах намагалися вивезти [96, с. 284].

Побачивши на одній з колій бронепотяг «Воля», Пузицький кинувся до нього. Він лаявся останніми словами:

— Та ви що?! Матері вашій сто чортів! За яку волю ви тут б'єтесь?! Чому не стріляєте! До большевиків хочете перейти?! Хто у вас командир?!

З бронепотяга виступив старшина.

— Я командир, — похмуро сказав він. — Не кричіть на нас! До большевиків ми не підемо. А не стріляємо тому, що набоїв не маємо.

— Нема набоїв?! Так чому сидите склавши руки? Негайно пішліть людей або під'їдьте до ешелону сірожупанників. Там дістанете набої до кулеметів і до гармат. Щоб через чверть години я бачив вас на лінії передової позиції!

До вечора більшовиків відігнали на десяток верст. Їхній вогонь уже не сягав станції Коростень-Подільський.

Тепер треба було думати про організацію планових дій. Постало питання, де зібрати старшин різних частин. Двірця чи якоїсь іншої будови, де можна було б організувати штаб, не виявилося. Біля колій тулився лише тісний будиночок телеграфу. Тут і вирішив Пузицький провести нараду.

Тим часом повернулося два ешелони. З'явився й отаман Чорного куреня смерті Гуцул з начальником штабу. Обоє були в чорних оксамитових жупанах і чорних шапках зі шликами та срібними відзнаками черепів на схрещених кістках. Довідавшись, що ворог відступив, вирішили роздивитися.

Пузицький одразу збив з цих «героїв» бундючну пиху.

— Ви приїхали питати мене про стан на фронті? Хто ви такі і що тут робите?! Чому не брали участі у бою?.. Це ви маєте доповісти мені, який стан на передовій і де знаходяться ворожі відділи та яка їхня чисельність! Де ваша кінна розвідка?!

— Курінь перебуває ще в стадії формування, — неохоче відповів Гуцул, — а тому участі у бойових операціях не може брати…

Коли старшини інших відділів прийшли на нараду в помешкання телеграфу, виявилося, що, крім 1-го, 2-го і 4-го полків Сірої дивізії, на станції перебували ще два бронепотяги, Звягельська гарматна бригада, Окрема запорозька кінна сотня, Буковинський стрілецький курінь імені Івана Франка, Галицький стрілецький полк. Були ще два анархічні утворення: 2-й піший полк імені Володимира Винниченка та 55-й піший Народного визволення полк. Назв інших частин Василь Прохода не запам'ятав.

Пузицький вирішив підпорядкувати собі розрізнені частини. Компуз відверто сказав, що думає про їхню бойову якість. Потім оголосив, що йому наказано створити Коростенську групу військ, начальником штабу буде осавул Прохода, а комендантом станції — поручник Чернявський.

— Прошу всіх підлягати моїм наказам і виконувати належні розпорядження начальника штабу й коменданта. Всякі самовільні вчинки та реквізиції у місцевого населення рішуче забороняю. Хто не погоджується з таким порядком, може відразу заявити про це і від'їхати…

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тернистий шлях кубанця Проходи» автора Коваль Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „19 січня 1919 року“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Про видання

  • Розділ без назви (2)

  • Вступне слово автора

  • Історія роду

  • Дитинство

  • Смерть батька

  • Терщина

  • Станиця Уманська

  • Останні роки на Кубані

  • На Запоріжжя

  • У Новоандріївці

  • Оріхів

  • Армія

  • Напередодні Світової війни

  • На фронт

  • Московська орді в Галичині

  • На Лемківщині

  • За Росію

  • Австро-Угорщина: столиця і табори

  • Терезин

  • Українці в Терезині

  • Союз визволення України

  • Йозефів

  • Повернення на Батьківщину

  • Оріхівська «Просвіта»

  • Назустріч долі

  • Антін Пузицький

  • Отаман Палій

  • Мовою ультиматумів

  • «Брати-таращанці»

  • Безвладдя Директорії

  • Чорноморський кіш

  • 19 січня 1919 року
  • Злочин і кара

  • Перевиховання отамана Гуцула

  • Звільнення Овруча

  • Начштабу Всеволод Агапієв

  • Більшовицька делегація

  • «Через це його боялися»

  • Чорна рада

  • Отаман Біденко

  • Шанувальник Винниченка

  • Компуз вибачається

  • Січові стрільці

  • «Вся сіль була в нетвердій владі»

  • Бої за Бердичів

  • «Бунт» у Шепетівці

  • Бійка на станції Здолбунів

  • Безладдя в Луцьку

  • На роздоріжжі

  • Чудасії Осецького

  • «Вістки Сірих»

  • Осецький все ж не «Отецький»

  • Короткий злет Володимира Оскілка

  • «Радости і оваціям тут не було кінця»

  • Ось така «перемога»…

  • Микола Букшований

  • Живе слово українського часопису

  • Луцька катастрофа

  • У польському полоні

  • Знову в Україні

  • З манівців на битий шлях

  • Свято у Могилеві

  • Відступ

  • Бої

  • Знову серед сірожупанників

  • Нестерпне «лікування»

  • Кінець збройної боротьби

  • Пйотркув-Трибунальський

  • Генерал Пороховщиков

  • Стшалково

  • Щипйорно

  • «Це були люде, це було військо»

  • Отаманщина і «отаманія»

  • До Чехії

  • Перші кроки в ЧСР

  • Конфлікт зі «старшим громадянством»

  • Викладачі УГА

  • Товариства

  • Братство старшин

  • Маруся Заржицька

  • Наукова праця

  • Українське сокільство

  • Масони у Подєбрадах

  • Розмова з Андрієм Лівицьким

  • Прощання з Подєбрадами

  • Боротьба за виживання

  • Юрій Коллард

  • Карпатська Україна

  • Остання зустріч з генералом Сальським

  • Синьожупанник Тиміш Омельченко

  • Друга світова

  • Допити

  • До «діда Лук'яна»

  • Володимир Сінклер

  • Товариші по нещастю

  • Микола Ґалаґан

  • Буковинець Йосип Безпалко

  • Олександр Гайманівський

  • У Таллінні

  • На Воркуту

  • Сабантуй

  • Спец поселення

  • Ухта, 17 березня 1955 року

  • Листи, листи, листи…

  • Повернення в Чехословаччину

  • Доповідна майора КҐБ Олійника

  • Зустрічі з друзями

  • Розчарування, втрати і перемога

  • Доля родини

  • Левко Биковський (розділ відсутній)

  • Листування з другом

  • Сотник Юрій Артюшенко

  • Болючі удари

  • Генерал-хорунжий Йосип Мандзенко

  • Панотець Іван Федорович (Теодорович)

  • Напередодні вічності

  • Долі сірожупанників

  • Планида героїв книги

  • Розсіяння

  • Доля родини Омеляна Проходи

  • Епілог

  • «За національне ім'я рідної землі» (Замість післямови)

  • Джерела

  • Молитва Українця (написав Василь Прохода)

  • Про автора

  • Зміст

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи