Розділ «Карпатська Україна»

Тернистий шлях кубанця Проходи

Здавалося, що тяжкі роки вже позаду. Та у Південній Моравії, де Василь працював на будівництві доріг, зростала напруга. Німців, яких тут жило чимало, «опанував якийсь стихійний потяг до об'єднання та повернення втрачених у Першій світовій війні позицій». У місцях свого поселення вони маніфестували під гаслом «Один народ, одна держава, один вождь» [97, с. 153].

1 жовтня 1938 року Адольф Гітлер виголосив ЧСР ультиматум — віддати Німеччині Судети, прикордонну територію з німецьким населенням. Чехи оголосили мобілізацію в надії на допомогу своїх союзників — Франції та СССР. Але ті зрадили. Чехословацький уряд, залишившись у міжнародній ізоляції, швидко капітулював. Польща, скориставшись слабкістю «братів-слов'ян», окупувала Тешинський район. Невдовзі німці зажадали ще й Південну Моравію. Тож відтинок дороги, збудований під керівництвом Проходи, мав тепер відійти Рейху.

Часткова окупація Чехословаччини зупинила діяльність фірми Вацлава Гавліка в Моравії. Василеві довелося розрахуватися і вертатися з дружиною та сином Романом на свій хутір у Мєстєчку-над-Сазавою.

У жовтні 1938 року в ЧСР було ухвалено закон про федералізацію держави — Словаччина і Карпатська Україна могли формувати автономні уряди. Таким чином, із запізненням на 19 років, було виконано постанову Сен-Жерменського договору, що гарантував Закарпаттю автономію у складі Чехословаччини. Але вже в листопаді відбувся т. зв. Віденський арбітраж за участю міністрів іноземних справ Німеччини, Італії, представників ЧСР, Угорщини і закарпатських українців. «За основу своєї постанови арбітраж узяв сфальшовану статистику 1910 року…» Згідно з нею було визнано, що в районах Ужгорода, Мукачевого і Берегового більшість становлять угорці, «чого в дійсності не було». Непрохані «арбітри» визнали право Угорщини зайняти ці райони, що вона відразу і зробила. Осідлавши залізницю, яка з'єднувала ЧСР з Карпатською Україною через Чоп, угорці перекрили дорогу і на Львів. Залізницю і шосейні шляхи було перервано у трьох місцях [97, с. 155].

Постала гостра потреба у нових комунікаціях. Фірма Вацлава Гавліка швидко зорієнтувалася і послала Василя Проходу «як українця» на переговори з урядом Карпатської України, який після окупації мадярами Ужгорода було переведено до Хуста [97, с. 156].

У Хусті Прохода відразу помітив «старих політичних діячів», що прибули не тільки з наміром дати пораду, а й покерувати. Не знаючи обставин, вони втручалися у життя закарпатців «і часом більше шкодили, ніж допомагали їм у державно-творчій праці, що мала переважно романтичний характер. Тому місцеві діячі відхрещувалися від новоявлених претендентів на державне керівництво, хоч самі не мали власного досвіду, ані відповідних знавців та фахівців для витворення адміністративно-державного апарату та організації власної військової чинности» [97, с. 156].

За таких обставин наприкінці листопада 1938 року з'явився в Хусті Василь Прохода. У столиці Карпатської України він швидко переконався, що український уряд не мав реальної влади, яка б опиралася на армію і поліцію. Не мав він і скарбниці. Зате була моральна підтримка з боку українського населення пробудженого Закарпаття.

З міністром Юліаном Реваєм Василеві зустрітися не вдалося. «Він все був зайнятий, і звичайний смертний не міг дістатись до нього». Щодо побудови дороги з Гуменного до Хуста і проектування нової залізничної лінії Хуст — Свалява — Перечин Прохода безуспішно говорив з начальником управління. Тоді на допомогу прилетів інженер Новотни. Юліан Ревай нарешті знайшов час. Але дві зустрічі з ним ні до чого не привели — Ревай твердив, що дороги будуватиме «державним коштом без капіталістичних підприємців». Щоб зацікавити міністра, Новотни пообіцяв на будівництво дороги запрошувати тільки місцевих робітників, та ще й забезпечити їх харчуванням. Від Ревая потрібна була тільки формальна згода, бо фінансуватиме будівництво все одно Прага (це питання брала на себе фірма). Та все було марно. Врешті Новотни зрозумів, що в уряді Карпатської України «немає з ким говорити», і відлетів до Праги [97, с. 157, 158].

Тритижневе перебування в Хусті справило на Василя Проходу суперечливе враження. Він, звичайно, радів спробам створити українське військо з руханково-спортивних товариств «Січ», але бачив, що «січовики не мали ані належного військового вишколу, ані зброї, ані власного постачання з амуніцією, а головне, не мали досвідченого військового керівництва… Молоді ідейні недосвідчені січовики були виведені у бій проти озброєних до зубів мадярів, коли ті у березні 1939 р. після проголошення державної незалежності Карпатської України без проголошення війни почали окупацію Закарпаття… Сталась трагедія, подібна до Крутянської… Мадяри в жорстокий спосіб винищили молодих неозброєних хлопців… Ріжниця в цих подіях була та, — казав Прохода, — що смерть крутянських героїв покликала до бою десятки тисяч досвідчених вояків… а за карпатських січовиків не було кому помститися… Але ні одна крапля крові, пролитої в боротьбі за добро України, в ім'я її Правди, не залишається безслідною. Колишні русини здобули власне національне ім'я і приєднали свій край до Великої України, на якій за це ім'я було пролито ріки крові — як на полі бою, так і в катівнях московських окупантів» [97, с. 159, 160, 162].


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тернистий шлях кубанця Проходи» автора Коваль Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Карпатська Україна“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Про видання

  • Розділ без назви (2)

  • Вступне слово автора

  • Історія роду

  • Дитинство

  • Смерть батька

  • Терщина

  • Станиця Уманська

  • Останні роки на Кубані

  • На Запоріжжя

  • У Новоандріївці

  • Оріхів

  • Армія

  • Напередодні Світової війни

  • На фронт

  • Московська орді в Галичині

  • На Лемківщині

  • За Росію

  • Австро-Угорщина: столиця і табори

  • Терезин

  • Українці в Терезині

  • Союз визволення України

  • Йозефів

  • Повернення на Батьківщину

  • Оріхівська «Просвіта»

  • Назустріч долі

  • Антін Пузицький

  • Отаман Палій

  • Мовою ультиматумів

  • «Брати-таращанці»

  • Безвладдя Директорії

  • Чорноморський кіш

  • 19 січня 1919 року

  • Злочин і кара

  • Перевиховання отамана Гуцула

  • Звільнення Овруча

  • Начштабу Всеволод Агапієв

  • Більшовицька делегація

  • «Через це його боялися»

  • Чорна рада

  • Отаман Біденко

  • Шанувальник Винниченка

  • Компуз вибачається

  • Січові стрільці

  • «Вся сіль була в нетвердій владі»

  • Бої за Бердичів

  • «Бунт» у Шепетівці

  • Бійка на станції Здолбунів

  • Безладдя в Луцьку

  • На роздоріжжі

  • Чудасії Осецького

  • «Вістки Сірих»

  • Осецький все ж не «Отецький»

  • Короткий злет Володимира Оскілка

  • «Радости і оваціям тут не було кінця»

  • Ось така «перемога»…

  • Микола Букшований

  • Живе слово українського часопису

  • Луцька катастрофа

  • У польському полоні

  • Знову в Україні

  • З манівців на битий шлях

  • Свято у Могилеві

  • Відступ

  • Бої

  • Знову серед сірожупанників

  • Нестерпне «лікування»

  • Кінець збройної боротьби

  • Пйотркув-Трибунальський

  • Генерал Пороховщиков

  • Стшалково

  • Щипйорно

  • «Це були люде, це було військо»

  • Отаманщина і «отаманія»

  • До Чехії

  • Перші кроки в ЧСР

  • Конфлікт зі «старшим громадянством»

  • Викладачі УГА

  • Товариства

  • Братство старшин

  • Маруся Заржицька

  • Наукова праця

  • Українське сокільство

  • Масони у Подєбрадах

  • Розмова з Андрієм Лівицьким

  • Прощання з Подєбрадами

  • Боротьба за виживання

  • Юрій Коллард

  • Карпатська Україна
  • Остання зустріч з генералом Сальським

  • Синьожупанник Тиміш Омельченко

  • Друга світова

  • Допити

  • До «діда Лук'яна»

  • Володимир Сінклер

  • Товариші по нещастю

  • Микола Ґалаґан

  • Буковинець Йосип Безпалко

  • Олександр Гайманівський

  • У Таллінні

  • На Воркуту

  • Сабантуй

  • Спец поселення

  • Ухта, 17 березня 1955 року

  • Листи, листи, листи…

  • Повернення в Чехословаччину

  • Доповідна майора КҐБ Олійника

  • Зустрічі з друзями

  • Розчарування, втрати і перемога

  • Доля родини

  • Левко Биковський (розділ відсутній)

  • Листування з другом

  • Сотник Юрій Артюшенко

  • Болючі удари

  • Генерал-хорунжий Йосип Мандзенко

  • Панотець Іван Федорович (Теодорович)

  • Напередодні вічності

  • Долі сірожупанників

  • Планида героїв книги

  • Розсіяння

  • Доля родини Омеляна Проходи

  • Епілог

  • «За національне ім'я рідної землі» (Замість післямови)

  • Джерела

  • Молитва Українця (написав Василь Прохода)

  • Про автора

  • Зміст

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи