17 березня в районі Здолбунова вибухнуло повстання прибічників совєтської влади. Маючи дві гармати, більшовики захопили станцію і почали грабувати ешелони з постачанням сірожупанників. Для ліквідації заколоту було вислано відділ козаків і старшин 1-го і 3-го полків…
Не спали й козаки та старшини інтендантської частини. Особливо відзначився завідувач зброярні 1-го Сірого полку Фещенко з Оріхова. Коли заколотники на запасних коліях оточили ешелони сірожупанників, підхорунжий Фещенко в робочому одязі працював у зброярні. Його полонили прямо біля верстата.
Скориставшись тим, що червоні взялися грабувати, зброяр утік — і не в кущі, а на двірець, щоб доповісти командиру про напад. На пероні його знову затримали два заколотники.
Фещенко російською мовою сказав, що він слюсар і бере участь у нападі на станцію.
— Што ви тут дєлаєтє, таваріщі? — запитав він. — На чєрта ви возітєсь с етім пулємьотом? Наши уже захватілі ешелони, взялі в плєн всєх пєтлюровцев і сєйчас хазяйнічают в ешелонах, а там єсть што взять!
У «товаріщєй» аж очі загорілися. Але покинути кулемет вони не наважувалися. Від них Фещенко взнав, що на станцію наскочив тільки авангард повстанців, головне ж сили мають ось-ось надійти, а цим двом наказано виставити кулемет у бік Рівного, звідки могли підійти петлюрівці.
— Так што же ви, таваріщі, нє знаєтє, что двух чєлавєк возлє пулємьота мало? — гнув своє Фещенко. — Нужно пазвать єщьо! Ідітє за німі, а я пастєрєґу…
«Таваріщі» охоче побігли до ешелонів, а підхорунжий розвернув кулемет на пероні люфою у бік головних сил, що вже жваво підбігали. Коли розбишаки наблизилися на відстань 200–300 кроків, Фещенко відкрив убивчий вогонь по натовпу, де було близько чотирьох сотень ласих до чужого майна. Першою же чергою кулемет скосив близько 30–40 бунтівників. Це так вплинуло на червоних, що вони чкурнули в різні боки. Дехто почав стріляти по ешелонах, думаючи, що там ще знаходяться сірожупанники. Це налякало грабіжників. Покинувши полонених і майно, вони дали драла.
Скориставшись панікою, Фещенко з козаків, що підбігли, організував охорону станції і протримався до прибуття підмоги із Шепетівки і Рівного. Отак земляк Проходи врятував постачання Сірої дивізії.
Безладдя в Луцьку
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тернистий шлях кубанця Проходи» автора Коваль Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бійка на станції Здолбунів“ на сторінці 1. Приємного читання.