Розділ «Тема 2. Діагностика рівня кризового стану підприємства»

Діагностика кризи розвитку підприємства може ініціюватися різними суб'єктами антикризового процесу, тому можна виділити такі її види:

o внутрішня, яка здійснюється за ініціативою керівництва підприємства і його власників;

o зовнішня, ініціатором проведення якої можуть бути як кредитори підприємства (для визначення своєї позиції щодо найдоцільнішого типу поведінки щодо підприємства-боржника), так і потенційні санатори (інвестори), для яких проведення діагностики є необхідною складовою обґрунтовування доцільності участі в санації підприємства (інвестування засобів в його розвиток).

Отже, під діагностикою кризи розвитку розуміється система ретроспективного, оперативного і перспективного цільового аналізу, направленого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінку загрози його банкрутства і/або подолання кризи.

Діагностика кризи є одним з необхідних етапів процесу антикризового управління, оскільки саме її результати дають можливість визначити глибину кризи, його масштаби, реальність і очікуваний час виникнення ситуації банкрутства, обґрунтувати заходи, необхідні для його подолання, оцінити можливості підприємства щодо подолання кризи і прогнозування наслідків подальшого розвитку ситуації.

Діагностика кризи розвитку підприємства як комплексне економічне дослідження має власну логіку і структуру. Пропонується виділяти у складі діагностичного дослідження певні підсистеми (залежно від мети і методів здійснення діагностики їм запропоновано виділяти систему експрес-діагностики і систему фундаментальної діагностики банкрутства), визначив основні задачі і круг об'єктів дослідження в межах кожної системи.

Базуючись на цій концепції в процесі діагностики кризи розвитку підприємства, можна логічно виділити наступні етапи (рис. 2.1).

Перший етап - створення інформаційної бази дослідження. Проведення діагностики вимагає використовування певної сукупності інформації внутрішнього і зовнішнього характеру щодо результатів і перспектив діяльності підприємства. Можливість формування і якісні ознаки інформаційної бази дослідження є вагомим чинником, оскільки доступ до певних джерел інформації обумовлює повноту і достовірність інформації, вибір дослідницьких прийомів, коректність діагностичного висновку.

Рис 2.1. Структурно-логічна схема проведення діагностики кризового стану підприємства

Джерелами внутрішньої інформації є фінансова звітність підприємства (форма № 1 "Баланс", форма № 2 "Звіт про фінансові результати", форма № 2 "Звіт про рух грошових коштів", форма № 4 "Звіт про власний капітал", форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності"), а також первинна бухгалтерська і оперативна інформація щодо фінансових зобов'язань підприємства, його дебіторів, наявних товарно-матеріальних запасів і інших ліквідних цінностей, джерел отримання доходів, складу поточних витрат тощо. Як джерела отримання зовнішньої інформації слід використовувати публікації у пресі і спеціалізованих виданнях, кон'юнктурні огляди, огляди політичних і економічних новин, виступи представників владних структур, публікації проектів законодавчих актів і прогнози рішень уряду, макроекономічну статистику, очікувані темпи інфляції та залучення кредитів тощо.

Другий етап - діагностика кризового стану і загрози банкрутства підприємства.

Визначення глибини кризового стану підприємства і рівня загрози ситуації банкрутства здійснюється в такому порядку:

1. Виявлення ознак кризи і експрес-діагностика загрози банкрутства підприємства. На цьому етапі роботи, на базі публічної звітності підприємства з використанням спеціальних прийомів аналізу виявляються зовнішні ознаки наявності кризового стану.

Об'єкти дослідження експрес-аналізу:

o наявність збитків за наслідками господарсько-фінансової діяльності і їх розміри порівняно з власним капіталом;

o наявність кредитів і позик, які не погашені в певний термін, несплачених відсотків по боргах;

o об'єми і динаміка сумнівної і простроченої дебіторської заборгованості;

o об'єм і причини виникнення наднормативних запасів матеріальних оборотних активів;

o наявність кредиторської заборгованості перед бюджетом і позабюджетними фундаціями;

o негативна динаміка окремих показників фінансового стану підприємства, платоспроможності і фінансової стійкості (тобто ситуація, коли фактичне значення і напрям зміни показника не співпадають з нормативними);