Розділ «Тема 6. Стиль управління та лідерство у подоланні криз»

Соціологія, ґрунтуючись на тезі, що успіх та розвиток корпорації залежить від суб'єктивного ставлення - клієнтів, співробітників, інвесторів, ділових партнерів, а саме вони складають суспільство, вимагає включати у систему менеджменту соціальний аналіз структури організації та її склад (соціологія організації).

Філософія наголошує, що сенс існування успішних організацій, як правило, винесений за їх межі і має суттєву соціальну спрямованість. Організації, розвиваючи свою філософію, усвідомлюючи сенс своєї діяльності та їх цінність, мають утилітарні цілі, досягнення яких дозволяє отримати результати, що сприяють їх довгостроковому успіху. Філософія організації - це сукупність смислів та цінностей існування організації, що виражається в цінностях, котрі сприймаються та реалізуються персоналом, та норм, що регулюють діяльність організації на всіх рівнях.

Менеджмент, як науковий напрямок, розвивався протягом ХХ століття. Становлення менеджменту пов'язується з інтелектуальною революцією (з середини ХУІІІ ст. в Англії) учасників виробничого процесу - робітників та управлінського персоналу: антагоністичні взаємовідносини замінюються на кооперацію та взаємодопомогу. Основи менеджменту, що закладалися в європейській і американській науці, передбачали обов'язкове включення "психічних чинників".

Психологія управління як інструмент розвитку кадрового потенціалу підприємств

Психологія управління, основним предметом якої є продукування психологічних знань, застосовуваних при вирішенні проблем управлінської діяльності, це - з одного боку - частина комплексної науки управління, проте деякі вчені вважають її, як і соціальну психологію, самостійною науковою дисципліною, а з іншого боку - серед психологічних дисциплін психологія управління є самостійним розділом психології.

У психології управління вживається поняття "людський фактор" (human factor) - це все те, що залежить від людини, її можливостей, бажань, здатностей, здібностей тощо. Проте. реалізація фактору обумовлюється людським потенціалом, кількісне визначення якого становить окрему проблему.

Підходи до розуміння предмету психології управління різноманітні, що певною мірою свідчить про складність цього феномену.

Найважливішою проблемою загальної психології є також проблема мотивації. У психології управління вона посідає важливе місце, оскільки мотивація вважається однією із самих складних і суперечливих функцій управління.

Чим складніше система управління, тим більше зростають вимоги до інтелектуальних функцій людини й інших психічних процесів, починаючи від сприйняття й уваги й закінчуючи відповідальністю за людські життя.

Людський фактор важливий і там, де в практику впроваджуються методи управління з урахуванням психологічних і психофізіологічних властивостей людини. В цьому випадку можливе зменшення браку в процесі створення того або іншого виду продукції.

Недоврахування людського фактору зазвичай призводить до того, що на виробництві збільшується число виробничих конфліктів, підвищується плинність кадрів, частішають збої в роботі, наслідком чого є втрати в продуктивності праці.

Розумне використання людського фактору, врахування особистісних, соціально-психологічних, психофізіологічних, мотиваційних особливостей працівників може сприяти одержанню значного економічного ефекту навіть без економічних витрат. Прикладом тому може бути створення малих груп з урахуванням групової згуртованості, групової динаміки, єдності й інших найважливіших соціально-психологічних феноменів колективів.

Проте, диктатура має спиратися на новітні здобутки психологічної науки і в першу чергу психології управління, адже адміністративні і економічні методи менеджменту наразі здають позиції психологічним методам управління.

Діяльність сучасного менеджера безпосередньо залежить від умілого використання людського фактору. Менеджер повинен мати певні управлінські здібності, щоб потрібним чином впливати на людей, які йому підпорядковані, а також на тих, які йому не підлеглі, але від яких залежить робота всієї організації, якою він керує.

Діяльність менеджера дуже різнопланова. Він відповідальний за виконання всіх управлінських функцій, стратегічне планування, маркетинг, оперативне управління, фінанси, управління персоналом, безпекою тощо.

Коли ми говоримо про менеджмент, то мається на увазі група керуючих. Якщо мова йде про економіку, то маємо на увазі вищу ланку керуючих; менеджерів середнього щаблю, підпорядкованих дирекції; низових керуючих (керівників відділів і цехів, дільниць тощо).

Відомі дослідники проблем управління Г. Кунц і З. О'Доннел відзначали, що "управління - це не тільки функція президента корпорації й генерала, командуючого армією, але також начальника цеху й командира роти". Немає істотних відмінностей між керівниками й керуючими, адміністраторами й начальниками. Загальним для них є те, що всі вони виконують певні функції, домагаючись результатів за допомогою створення необхідних умов для ефективної групової діяльності.

Правила, норми й вимоги підприємства припускають і породжують особливі психологічні стосунки між людьми, які існують тільки в організації - такі відносини й називаються управлінськими.

Соціально-психологічні відносини виступають як взаємини людей, опосередковані цілями, завданнями й цінностями спільної діяльності, тобто її реальним змістом.

Управлінські стосунки становлять організовану спільну діяльність, роблять її координованою. Інакше кажучи, це не відносини у зв'язку з діяльністю, а відносини, що її утворюють.