Розділ «Тема 1. Теоретичні основи управління підприємством у кризовому стані»

o розробка і здійснення інноваційних стратегій кризової поведінки. Адже опір кризі і вихід із нього завжди вимагають інновацій, нових підходів.

Четвертий блок - це проблеми соціально-економічного характеру: поведінка фірми на ринку і управління персоналом. Тут важливу роль відіграє інвестиційне проектування, без якого неможлива модернізація і реконструкція фірми, вишукування нових варіантів її поведінки на ринку і добір персоналу за новими критеріями організації управління (функціональні вимоги, кваліфікація, освіта, умови діяльності, обмеження, мотивування тощо).

Антикризове управління повинно бути спрямоване на стабілізацію хитливих ситуацій, підвищення керованості, тобто адекватної реакції об'єкту управління на управлінські рішення (рис. 1.17).

Рис 1.17. Зміст антикризового управління

Технологія вирішення проблем в умовах кризового функціонування підприємства як модель антикризового управління з урахуванням чинників невизначеності та ризику подана на рис. 1.18.

В антикризовому менеджменті вирішальне значення має також стратегія управління. Вона повинна бути диференційована за видами криз. У якості основних різновидів кризи організації можна розглядати: кризи дефіциту або надлишку ресурсів, соціальний або економічний стан підприємства, перспективи її розвитку, якість, масштаби управління, наслідки економічної діяльності (зокрема екологічні), аварії або природні явища, криза прорахунку, нестійкості.

Рис 1.18. Модель антикризового управління

Сучасною теорією менеджменту опрацьовані різні альтернативи стратегій управління.

Наприклад, реалізація, стратегії попередження кризи значною мірою залежить від своєчасності розпізнавання кризових явищ, аналізу їхнього характеру і тенденцій.

Стратегія вичікування зрілості кризи припускає рішення комплексу проблем виходу з неї тільки по досягненні зрілого етапу в розвитку кризового стана. Це відбувається при кризах очисного типу, кризах відновлення, коли не перешкоджають її настанню, але готуються реалізувати всі нововведення, що породяться цією кризою, коли криза не очікується явно руйнівним.

Але може бути і стратегія протидії всім явищам кризового характеру, прагнення сповільнити настання кризи, відтягнути час її загострення. Така стратегія не завжди раціональна, але іноді виправдана, оскільки дає можливість краще підготуватися до гострих варіантів прояву кризи. У випадках соціально-психологічних криз або криз якості, криз кваліфікації персоналу або його освіти - доцільно запустити в дію додаткові ресурси і, спираючись на них, стабілізувати обстановку.

В антикризовому управлінні підприємствами використовується і стратегія "прорахованого" ризику, що дозволяє зм'якшити кризу та її наслідки.

В інших стратегіях головна увага приділяється проблемам виходу з кризи; настанню кризи тоді не перешкоджають, але всі зусилля зосереджують на шляхах і засобах виходу з неї. Це має місце тоді, коли стає явною неминучість кризової ситуації і неможливість її усунути або сповільнити.

Однак кризу не варто розглядати завжди як негативне явище. Часто це - переламний момент розвитку, імпульс до його прискорення.

Нарешті, кризові явища бувають до певної міри керованими. Але зусилля можуть бути зосереджені на проблемах усунення наслідків кризи. Адже стратегія визначається пріоритетами, якими можуть бути наслідки кризи, що у цьому випадку треба прогнозувати і готуватися усувати.

Фактори успіху подолання кризових ситуацій:

o використання кваліфікованого кризис-менеджера і забезпечення глибокого причинного аналізу ситуації;

o послідовне впровадження заходів по вдосконаленню культури управління фірмою на оперативному і стратегічному рівнях;

o покрашення мотивації персоналу і залучення його до управління кризисом на всіх можливих етапах для забезпечення співробітництва і зацікавленості.

Для конкретного окреслення задач кризис-менеджерів потрібно враховувати: