Рентгенологічні зміни в активній фазі проявляються звуженням, а потім зникненням суглобової щілини, появою та прогресуванням вторинної деструкції суглобових поверхонь, остеопорозом, ущільненням і збільшенням контурів суглобової сумки, розширенням прошарку між суглобовою сумкою і сідничними м'язами (рис. 9.21).
У стадії затихання настає зниження активності патологічного процесу зі зменшенням болю та стиханням місцевих запальних проявів із збереженням анатомофункціональної недостатності суглоба.
Туберкульоз колінного суглоба (туберкульозний гоніт) за частотою ураження серед інших кістково-суглобових локалізацій займає одне з провідних місць і складає близько 20 %.
Виникнення туберкульозного гоніту у більшості випадків обумовлене створенням у суглобових кінцях стегнової і великогомілкової кісток первинного оститу, який у своєму розвитку, як правило, залучає у специфічний запальний процес синовіальну оболонку.
Початкова стадія специфічного запалення колінного суглоба характеризується трьома основними ознаками: болем, обмеженням рухів у суглобі і ранньою м'язовою атрофією.
Розпал хвороби пов'язаний з подальшим прогресуванням запальних явищ і розвитком добре відомої картини туберкульозного гоніту. Клінічно це виражається у значному посиленні вказаних вище симптомів, в особливості болю і обмеженні рухів, з утворенням м'язових контрактур. Потім виникають ясні анатомічні зміни. Суглоб збільшується в розмірах, контури його згладжуються, що разом з прогресуючою м'язовою атрофією надає йому кулястої форми. Збільшення об'єму суглоба за-
Рис. 9.21. Лівосторонній туберкульозний коксит–зустрічна деструкція суглобових поверхонь
лежить як від випоту, так і від потовщення капсули. Випіт у суглоб із часом поступово зменшується і перестає визначатися, а потовщення капсули, навпаки, збільшується, і суглоб набуває веретеноподібної форми з набряклими, блідуватими, іноді воскоподібними шкірними покривами, що певною мірою підтверджує старовинну назву "біла пухлина" (tumor albus). На висоті розпалу процесу нерідко виникають напливні абсцеси у вигляді флуктуючих, асиметрично розташованих припухлостей, іноді вони виходять далеко за межі суглобової капсули проксимально, під чотириголовий м'яз стегна, чи дистально на гомілку або в підколінну ямку. Чим ближче до поверхні розташовується напливний абсцес, тим скоріше він може прорватися назовні і утворити норицю. Нарешті, руйнування зв'язкового апарату веде до зміщення кінців, підвивиху гомілки назад і вальгусного відхилення її назовні, руйнування суглобових кінців також призводить до вкорочення кінцівки.
Рентгенологічно стадія розпалу захворювання характеризується посиленням остеопорозу і появою значної деструкції суглобових кінців кісток. Суглобова щілина, як правило, звужується, контури суглобових поверхонь стають нечіткими, переривчастими, з'являються нерівності, зазубленість і різний ступінь деструкції кістки (рис. 9.22).
Стадія затихання процесу характеризується зменшенням клінічних ознак запалення в колінному суглобі. Зникає біль, місцевий жар і припухлість суглоба, зникають напливні абсцеси й нориці. Суглоб стає "холодним" і "сухим". За рентгенологічними даними, на цей час припиняється кісткова деструкція і наростають ознаки репарації, збільшується чіткість контурів суглобових поверхонь і щільність кісток, з'являється груба балкова мережа по силових лініях. Одночасно вирівнюється загальний стан організму, нормалізуються температура та біологічні реакції. Однак у більшості хворих зберігаються трофічні та анатомо-функціональні порушення, які виражаються в атрофії м'язів, обмеженні рухів, контрактурах, зміщенні суглобових кінців і вкороченні кінцівки. В рідкісних випадках результатом захворювання стає кістковий анкілоз, але частіше виникає неповне фіброзне зрощення і зберігається обмежена рухливість з порочним положенням кінцівки.
Рис. 9.22. Правосторонній туберкульозний гоніт. Деструктивні зміни в суглобі
Лікування хворих на кістково-суглобовий туберкульоз. До цього часу в основі сучасної раціональної системи лікування КСТ лежить поєднання трьох принципів: плановість, комплексність і активність.
Принцип плановості передбачає проведення широких організаційних заходів, справлених насамперед на вчасне виявлення початкових форм кістково-суглобових уражень та якомога раніше лінування, яке забезпечує найбільшу ефективність лікувальних заходів.
Принцип комплексності забезпечується гармонічним поєднанням методів загального і місцевого лікування в одну загальну динамічну систему.
Загальний вплив досягається санаторно-кліматичним і антибактеріальним лікуванням, місцевий — ортопедичними заходами.
Санаторно-кліматичне лікування передбачає використання трьох факторів: жорсткого режиму, раціонального харчування та аерогеліотерапії. Санаторно-кліматичне лікування необхідно проводити, головним чином, у місцевих санаторіях з використанням місцевих кліматичних факторів, до яких хворий добре адаптований.
Специфічна антибактеріальна терапія, яка проводиться у відповідності з прийнятими у фтизіатрії стандартами, є важливим лікувальним фактором. Антибіотики і хіміопрепарати специфічної дії сприяють швидшому фіброзному обмеженню осередків і затиханню запальних явищ.
Принцип активності реалізується шляхом широкого залучення у загальну систему лікування планових оперативних втручань.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні захворювання системи опори та руху“ на сторінці 18. Приємного читання.
