• при туберкульозі суглобів – підвивихи, вивихи суглобових кінців; при туберкульозі хребта – спадання та зміщення тіл хребців, наявність кутової деформації.
Рентгенографічно деструктивний осередок у кістці можна добре розпізнати, коли його розміри перевищують 2-3 мм у діаметрі. Загалом, у дорослих хворих на туберкульоз кісток і суглобів нерідко спостерігається відставання рентгенологічної картини від клінічних проявів недуги. Тому рентгенологічний діагноз повинен спиратися не тільки на інтерпретацію рентгенограм, а й на анамнестичні та клінічні дані.
За останні роки широкого розповсюдження набувають високоінформативні методи дослідження за допомогою комп'ютерної томографії та ядерно-магнітного резонансу.
Для бактеріологічного дослідження найбільш доступним патологічним матеріалом при туберкульозі кісток і суглобів є гній напливних абсцесів. При норицевих формах КСТ на бактеріологічний аналіз беруть гній із нориці.
В останні роки для експрес-діагностики туберкульозу використовують полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР), яка дозволяє протягом кількох годин виявити унікальні послідовності ДНК, специфічні для мікобактерій туберкульозного комплексу. За своєю чутливістю (10-100 мікробних клітин/мл) ПЛР значно перевищує бактеріоскопічні і навіть культуральні методи виявлення МБТ.
Найбільш сучасним і перспективним методом серологічної діагностики туберкульозу є твердофазний імуноферментний аналіз (ІФА). Виявлення антитіл до збудника туберкульозу в ІФА базується на їх специфічній взаємодії з туберкульозною паличкою.
Позитивна туберкулінова проба у підлітків і дорослих вказує на інфікування туберкульозом, але не дає достовірної інформації про наявність туберкульозу кісток і суглобів. Інформативнішою є негативна проба Манту, бо вона у багатьох випадках дозволяє виключити туберкульозне ураження. Хоча слід зазначити, що серед хворих з вираженою імунологічною недостатністю, у ВІЛ-інфікованих, туберкульоз кісток і суглобів може супроводжуватись негативною туберкуліновою пробою.
Таким чином, діагностика КСТ базується на зіставленні клінічних, лабораторних, бактеріологічних та рентгенологічних даних, сучасних методів променевої діагностики. Слід враховувати характер розвитку захворювання, зазвичай поступовий і тривалий, попередні або супутні туберкульозні ураження інших органів або систем, наявність умов, що сприяють контакту з туберкульозними хворими.
Разом з тим, в останні роки у зв'язку з патоморфозом захворювання зустрічаються суттєві відхилення від типової клінічної картини з гострими запальними проявами на момент початку діагностики, включаючи лабораторні дані, зі стертими імунологічними показниками на фоні послабленого імунітету, а також з нетиповими рентгенологічними ознаками.
Для верифікації таких уражень часто необхідна пробна терапія, трепанобіопсія осередків деструкції.
Туберкульоз хребта є найчастішим і найтяжчим захворюванням серед усіх інших специфічних уражень скелета.
Клінічні ознаки туберкульозу хребта залежать від ряду факторів, зокрема від фази розвитку запального процесу (рис. 9.17).
Тривалість прихованого періоду розвитку туберкульозного процесу у хребті складає 1-2 роки. Тому розпізнавання його у початковій (преспондилітичній) стадії трапляється рідко. У більшості випадків хвороба діагностується при найбільш ясно виражених і стійких клінічних ознаках, тобто у спондилітичній стадії.
Одним із найраніших симптомів туберкульозного спондиліту є біль. Спочатку це може проявлятися у вигляді фізичної втоми або повторних, іноді короткочасних, больових відчуттів в одному визначеному місці. Цей біль може посилюватися при тривалому стоянні та ходьбі.
Біль в ділянці ураження носить тупий, свердлячий характер, інколи "гризучий", як при захворюванні зуба.
Клінічна картина звичайно виразніше проявляється у наступній, спондилітичній фазі. ЇЇ симптоматика вирізняється сталістю, а патологічний процес перебігає циклічно зі стадіями початку, розпалу і затихання. У активних стадіях на перший план виступають загальне нездужання, субфебрильна температура, локальний і круговий біль, обмеження, скованість, болючість рухів у хребті, вистояння остистих відростків, симптом "віжок" Π. Г. Корнєва.
У симптоматиці туберкульозу хребта велике місце займають неврологічні порушення, які, проявляючись у початковій стадії локальним болем, потім можуть набути виразного сегментарного характеру з іррадіацією у кінцівки, таз, живіт, грудну клітку. Найбільш грубі неврологічні порушення виникають у тих випадках, коли туберку-
Рис 9.17. Схема розвитку туберкульозного спондиліту за Π. Г. Корнєвим: 1, 2, 3–локалізація первинного ураження тіл хребців; А, Б, В–фази наступного розвитку процесу–розповсюдження та руйнування
льозний фокус руйнує задню замикальну пластинку тіла хребця і проривається у хребцевий канал. Накопичення гнійно-казеозних мас створюють тиск на спинний мозок, викликаючи тим самим провідникові порушення, які проявляються спастичними парезами та плегіями.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні захворювання системи опори та руху“ на сторінці 16. Приємного читання.
