Окремим видом сифілісу опорно-рухового апарату є табетична остеоартропатія, яка виникає внаслідок пізнього ураження сифілісом центральної нервової системи, точніше – задніх стовпів спинного мозку та задніх корінців. Табетична остеоартропатія поєднується з класичною тріадою: симптомами Робертсона (рефлекторна нерухомість зіниць), Вестфаля (згасання та втрата колінних рефлексів) та Ромберга (порушення статичної координації тіла). Частіше процес локалізований в колінному суглобі, рідше – в надп'ятково- гомілковому, кульшовому, плечовому та ліктьовому суглобах, хребті. Захворювання проявляється в зрілому та похилому віці. Провокуючим фактором часто є травма.
При локалізації процесу в суглобах спостерігається синовіїт зі значною кількістю рідини в суглобі. Характерне крайове розростання остеофітів, що призводить до спотворення суглоба, збільшення його в об'ємі, розбовтаності та деформації. Рухи супроводжуються клацаннями, при цьому болі відсутні, функція страждає незначно. При табетичному ураженні хребта відзначається деструкція хребців (частіше поперекового та шийного відділів) і може утворитися горб.
Рентгенологічна картина характеризується деструктивними та склеротичними змінами в кістках. Деструкція суглобових поверхонь призводить до виникнення підвивиху або вивиху в ураженому суглобі, його деформації, наявності вільних внутрішньосуглобових тіл. Кісткам, які утворюють суглоб, притаманні періостальні нашарування кісткової речовини. Табетична спондилопатія характеризується компресійним патологічним переломом одного або кількох хребців та масивними кістковими розростаннями по боках.
Таким чином, головною особливістю сифілітичного ураження кісток та суглобів є хронічний перебіг, невідповідність між великими морфологічними змінами в тканинах, особливо в кістковій та хрящовій, і незначними функціональними порушеннями.
Лікування. Використовують специфічну антибактеріальну терапію згідно з загальними принципами венерології. З ортопедичних заходів використовують манжеткове або клейове витягнення, при ураженні суглобів кінцівку фіксують гіпсовою пов'язкою. При синовіїтах проводять пункції суглоба, пунктат підлягає обов'язковому бактеріологічному та цитологічному дослідженню. При стійких та запущених змінах у суглобах із синовіїтом може виконуватися артротомія та синовектомія. При деструкціях суглобових поверхонь проводять резекцію суглоба, артродез.
Туберкульоз кісток і суглобів
Нині в Україні туберкульоз є однією з головних державних медико-соціальних проблем. З кожним роком епідемічна ситуація щодо цього захворювання невпинно погіршується. Як свідчить статистика, протягом 2000-2010 рр. захворюваність на туберкульоз збільшилась у 3,5 раза. В 1995 р. у нашій країні було зареєстровано епідемію туберкульозу.
Кістково-суглобовий туберкульоз (КСТ) є складовою частиною великої проблеми і займає перше місце у структурі захворюваності серед позалегеневих форм туберкульозу.
Туберкульоз хребта та суглобів до цього часу є актуальною проблемою ортопедії, бо у своєму розвитку він призводить до різкої деформації скелета і порушення опорно- рухової функції у хворого, часто стає причиною інвалідності. Основними причинами виходу на інвалідність хворих кістково-суглобовим туберкульозом є пізня діагностика захворювання, невиправдано тривалий термін консервативно-ортопедичного лікування, низька питома вага хворих, які підлягали хірургічному лікуванню, та пізні терміни його проведення.
Тому однією з головних задач боротьби з цим захворюванням є активне вчасне виявлення різних форм туберкульозу, їх правильна діагностика та лікування. Перші етапи роботи проводяться спеціалістами загальної лікувальної мережі, потім – спеціалістами фтизіатричної служби.
Найдавніші знахідки, що вказують на туберкульоз кісток і суглобів у людей, відносяться до кам'яного віку. Відомо, що у муміфікованих трупах єгиптян, що жили 2750- 2000 років до нашої ери, знаходили специфічні ураження хребта та великих суглобів із напливними абсцесами, норицями.
Основні клінічні прояви туберкульозу як хвороби були описані ще Пппократом, Галеном, Абу Алі Ібн Сіною (Авіценною).
У колишньому СРСР особливо значний вклад у розробку оперативних методів лікування КСТ внесли Π. Г. Корнєв ("Хирургическое лечение костно-суставного туберкулеза" (1961), яка була видана вдруге у 1971 р. і до сьогодення є настільною книгою лікарів-фтизіоортопедів) та його співробітники й учні Г. Д. Коваленко, Д. К. Хохлов, А. Е. Гарбуз та інші, в Україні – Б. С. Куценок, І. П. Вернигора, Μ. П. Новаченко, О.О. Корж, М. і. Хвисюк та ін.
Захворюваність туберкульозом кісток і суглобів займає друге місце (2,6 %) серед усіх клінічних форм цієї хвороби і перше місце (35,5%) серед туберкульозу поза- легеневих локалізацій. Подібна тенденція спостерігається і в інших країнах. Серед усіх хворих на туберкульоз кісток і суглобів хребет уражується у 40% випадків, кульшовий і колінний суглоби – у 20%, решта – інші суглоби.
Основним джерелом туберкульозної інфекції є хворий, який виділяє в оточуюче середовище мікобактерії туберкульозу.
У сумарному вигляді сучасна концепція патогенезу КСТ зводиться до наступного. Туберкульоз – загальне захворювання організму, тобто первинно-поліорганне. Кістково-суглобовий туберкульоз – місцевий прояв цього захворювання переважно гематогенного генезу, починається з горбикових уражень кісток та суглобів, переважно тіл хребців та епіметафізів довгих трубчастих кісток.
Ці ураження виникають звичайно під час первинного періоду туберкульозної інфекції, до формування імунітету, і не залежать безпосередньо від легеневого туберкульозу, який може передувати туберкульозним ураженням скелета, йти вслід за ним, виникати одночасно або бути відсутнім зовсім. Органи дихання при цьому відіграють роль, головним чином, як один із шляхів інфікування організму туберкульозом, правда, найбільш частий і важливий. Інший частий шлях інфікування – аліментарний – має велике значення у регіонах з несприятливою епізоотологічною обстановкою, де можливе вживання в їжу продуктів тваринництва, інфікованих мікобактеріями туберкульозу (МВТ).
Класифікація туберкульозу кісток і суглобів. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.06.2006 № 385 "Про затвердження інструкції по наданню допомоги хворим на туберкульоз" рекомендована така клінічна класифікація туберкульозу кісток і суглобів.
А. Основні клінічні форми:
• 1. Туберкульоз кісток і суглобів хребта з такими можливими локалізаціями процесу:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні захворювання системи опори та руху“ на сторінці 12. Приємного читання.
