Комбінований суглоб (articulatio combinata) складається з двох і більше самостійних суглобів, які функціонують одночасно, як один суглоб. Наприклад, проксимальний і дистальний променево- ліктьові суглоби утворюють комбінований суглоб, у якому навколо вертикальної осі обертається кисть разом з променевою кісткою.
У комплексному суглобі (articulatio complexa) між суглобовими поверхнями, що зчленовуються, розташовується хрящовий диск або меніск. Диски розділяють порожнину суглоба на два відділи. Така конструкція суглоба збільшує функціональні мож-
Рис. 98. Суглоби, що мають додаткові елементи. А – правий колінний суглоб (на горизонтальному розрізі видно суглобову капсулу та схрещені зв'язки, а також проксимальний наросток (епіфіз) великогомілкової кістки з менісками). Б – груднинно-ключичний суглоб (правий суглоб розрізаний, вигляд спереду). В – лівий надплечово-ключичний суглоб; зв'язки лопатки
ливості суглоба – суглоб стає багатоосьовим. Прикладом таких суглобів є скронево-нижньощелепний суглоб, груднинно-ключичний суглоб тощо.
Суглоби підрозділяють також за формою суглобових поверхонь і за числом осей обертання, навколо яких виконуються рухи в цих суглобах – це біомеханічна класифікація суглобів.
За формою суглобових поверхонь виділяють такі суглоби: плоский суглоб (articulatio plana); циліндричний суглоб (articulatio cylindrica), блокопо- дібний суглоб (articulatio ginglymus); двовиростко- вий суглоб (articulatio bicondylaris); сідлоподібний суглоб (articulatio sellaris); еліпсоподібний суглоб (articulatio ellipsoidea); кулястий суглоб (articulatio spheroidea; enarthrosis), різновидами такого суглоба є чашоподібний суглоб (articulatio cotylica).
Бувають суглоби з дуже обмеженим рухом – малорухомий суглоб (amphiarthrosis), прикладом якого є крижово-клубовий суглоб.
Рухи в суглобах можливі навколо таких анатомічних осей:
• навколо стрілової (сагітальної) осі виконуються відведення (abductio), при якому одна з кісток, що зчленовується, віддаляється від серединної площини (від тулуба) і приведення (adductio), коли кістка наближається до тулуба;
• навколо лобової (фронтальної) осі виконуються згинання (flexio), при якому кут між кістками, що зчленовуються, зменшується, і розгинання (extensio), при якому кут у суглобі між кістками збільшується до 180°, кінцівка випрямляється;
• навколо вертикальної осі виконується обертання (rotatio). Є такі вили обертання, коли кістка обертається навколо своєї поздовжньої осі в той чи інший бік: обертання назовні або бічне обертання (rotatio externa; exorotatio; rotatio lateralis); обертання до середини або присередне обертання (rotatio intenta; endorotatio; rotatio medialis). Виділяють ще колове обертання (circumductio) – це послідовний рух навколо всіх осей, коли кінцівка або інша частина тіла
Рис. 99. Форма суглобових поверхонь. А – блокоподібний суглоб (ginglymus); Б – еліпсоподібний суглоб (articulatio ellipsoidea); В – сідлоподібний суглоб (articulatio sellaris); Г – кулястий суглоб, articulatio spheroidea (enarthrosis)
описує конус, а також привертання (pronatio) і відвертання (supinatio).
Можливі ще такі рухи, як протиставлення (oppositio), наприклад, великого пальця кисті іншим пальцям, а також зіставлення (repositio).
Форма суглобових поверхонь, що зчленовуються, обумовлює число осей, навколо яких відбувається рух у суглобах. Залежно від цього суглоби поділяють на одноосьові, двохосьові і багатоосьові (рис. 99, табл. 20). Для зручності форму суглобової поверхні порівнюють з відрізком тіла обертання, при цьому кожна форма суглоба має те чи інше число осей обертання. До одноосьових суглобів належать циліндричні і блокоподібні суглоби. При обертанні прямої лінії навколо рівнобіжної їй прямої осі виникає циліндричне тіло обертання. У циліндричному суглобі одна суглобова поверхня опукла і представляє відрізок циліндра, а протилежна суглобова поверхня увігнута і за формою відповідає циліндру. Прикладом циліндричного суглоба є серединний атлаито-осьовий, а також проксимальний і дистальний променево-ліктьові суглоби. У блокоподібиому суглобі блоком є циліндр з борозною або гребенем, які розташовані перпендикулярно до осі циліндра. На протилежній суглобовій поверхні є відповідне заглиблення чи виступ. Прикладами блокоподібиих суглобів є міжфалангові суглоби кисті. Різновидом блокоподібного суглоба є гвинтоподібний суглоб. Відмінність гвинта від блока полягає в тому, що борозна розташована не перпендикулярно до осі обертання, а орієнтована по спіралі. Прикладом гвинтоподібного суглоба є плечо-ліктьовий суглоб.
Двохосьовими суглобами є еліпсоподібний, двовиростковий і сідлоподібний суглоби. Суглобові поверхні еліпсоподібного суглоба мають форму еліпса у вигляді опуклості (суглобової головки) і увігнутості (суглобової ямки). Рухи в еліпсоподібному суглобі відбуваються навколо двох взаємно перпендикулярних осей. Прикладом еліпсоподібного суглоба є променево-зап'ястковий суглоб. Двовиростковий суглоб за формою наближений і до блокоподібного, і до еліпсоподібного. Суглобова головка має форму еліпса, але, на відміну від блокоподібного суглоба, його суглобова поверхня розташовується на виростках. Прикладом такого суглоба є колінний і атлантопотиличний суглоби. Перший суглоб є також комплексним, другий – комбінованим.
У сідлоподібному суглобі суміжні суглобові поверхні представлені двома “сідлами”, що сидять одне на одному з пересічними під прямим кутом осями. Сідлоподібним є зап'ястково-п'ястковий суглоб великого пальця кисті, що характерний тільки для людини й обумовлює протиставлення великого пальця іншим пальцям кисті.
ТАБЛИЦЯ 20. Класифікація суглобів за формою суглобових поверхонь та кількістю осей обертання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СИСТЕМА З'ЄДНАНЬ КІСТОК (АРТРОЛОГІЯ)“ на сторінці 4. Приємного читання.
