У крові постійно циркулюють різні субпопуляції Т- і В-лімфоцитів, що є клітинними елементами імунної системи. У науковій і навчальній літературі лімфоцити усе ще зараховують до незернистих (агранулярних) лейкоцитів крові, що є хибною думкою. Лімфоцитів (див. “Органи кровотворення й імунної системи”) у циркулюючій крові відносно багато – 25-40 % від усіх лейкоцитів, 1 000-4 000 клітин у 1 мм3. Лімфоцити переважають у лімфі, вони відповідальні за імунітет. В організмі дорослої людини кількість лімфоцитів сягає 6• 1012. Значна частина лімфоцитів здатна до рециркуляції, чим забезпечуються імунні процеси в організмі.
Моноцити складають від 3 до 11 % циркулюючих клітин крові (200 600 клітин у 1 мм3). Вони перебувають у кровоносній системі 2-3 доби, після чого мігрують у тканину, де перетворюються в макрофаги. Протягом доби у людини обмінюється 0,6-1.0 • 109 моноцитів, причому в циркулюючій крові їх приблизно в 20 разів менше, ніж у тканинах. Моноцит – велика овальна клітина діаметром до 20 мкм. Плазмолема утворює незначну кількість мікроворсинок. Велике бобоподібне багате хроматином ядро містить 1-2 ядерця. Цитоплазма базофільна, але має димчасто-сірий відтінок, містить дрібні азурофільні гранули (первинні лізосоми), а також помірну кількість вільних рибосом, елементів гранулярної ендоплазматичної сітки і мітохондрій. багато фагоцитарних вакуоль і піноцитозних пухирців. У заглибині ядра розташований розвинений комплекс Гольджі, поблизу якого чітко видно центріолі.
Тромбоцити, або кров'яні пластинки – це сплощені овальні двоопуклі без'ядерні фрагменти великих клітин – мегакаріоцитів, їх діаметр дорівнює 2-4 мкм, а товщина – 0,5-0,75 мкм. їх кількість сягає 250 000-350 000 у 1 мм3 крові. Вони циркулюють у крові не більше 7-10 діб, після чого потрапляють у селезінку, де руйнуються. Плазмолема тромбоцитів іззовні вкрита шаром глікокаліксу товщиною майже 50 нм, під ним розташований блідо-голубий дрібнозернистий матрикс (гіаломер) без органел. На периферії матриксу є кільце з мікротрубочок, що й обумовлює форму пластинки. У центрі пластинки знаходиться грануломер, у якому розташовується невелика кількість мітохондрій, елементів ендоплазматичної сітки, лізосом, часточок глікогену, секреторних гранул діаметром 0,2-0,3 мкм, що містять гідролітичні ферменти – кислу фосфатазу, глюкуронідазу, катепсин. У пластинках є система трубочок, зв'язаних з цитолемою, у середині яких знаходяться мукополісахариди. Крім того, виявляються щільні трубочки, що містять матеріал помірної електронної щільності.
Тромбоцити беруть участь у згортанні крові, зупинці кровотеч і захисті організму завдяки здатності фагоцитувати віруси, імунні комплекси і неорганічні часточки, депонувати серотонін і гістамін. При ушкодженні ендотелію тромбоцити контактують з колагеновими волокнами і прилипають до них, утворюючи агрегати. При цьому збільшується проникність мембран тромбоцитів, із них вивільняються серотонін, катехоламіни, АТФ, АДФ і фосфоліпід – тромбоцитариий фактор (ТФ-3). Серотонін і катехоламіни викликають звуження судин, а АДФ підсилює адгезію пластинок. Під дією ТФ-3 у присутності іонів кальцію білок плазми кроні протромбін, що утворюється клітинами печінки, перетворюється у тромбін, останній сприяє перетворенню білка плазми фібриногену, що також утворюється в печінці, у фібрин. Останній формує основну частину тромбу.
М'язова тканина
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кров і лімфа“ на сторінці 2. Приємного читання.
