• в) Відповідності внутрішнім потребам даної культури, здатності запозиченого задовольняти такі фундаментальні потреби, які вона не здатна задовільнити самотужки. Тим-то в Україні не набули поширення страусові ферми, адже країна входить до числа світових лідерів за виробництвом курячих яєць.
Як правило, культурне нововведення впадає на частково підготовлений ґрунт. Це означає, що в культурі-реципієнті повинні існувати групи або сили, зацікавлені у перенесенні чужого, готові поширювати, впроваджувати і захищати культурне нововведення. Тому переважна частина культурних запозичень є цілеспрямованими і свідомими. Стратегія культурного запозичення передбачає такі стадії запозичення:
• висунення ідеї, створення проекту запозичення та його критичне обговорення;
• пошук і відбір потрібних зразків серед декількох альтернатив, якій відбувається за щойно вказаними критеріями;
• практичне впровадження запозичення та забезпечення його економічної та політичної підтримки.
Культурні інновації є тим більш ефективними, чим розвинутішими є культури-донори, звідки запозичується нововведення.
Культурна дифузія – це взаємне проникнення культурних досягнень від однієї культури до іншої у процесі контактів між ними. Каналами дифузії служать міграція, туризм, діяльність місіонерів, торгівля, війна, наукові конференції, торгові виставки та ярмарки, обмін студентами та фахівцями тощо. Дослідники вважають можливою культурну дифузію як на рівні окремих явищ, так і цілих культурних комплексів.
Виділяють дві особливості культурної дифузії як одного зі шляхів горизонтальної соціокультурної динаміки. По-перше, на відміну від шляху культурних запозичень, збагачення однієї культури іншою відбувається більшою мірою стихійно, ніж цілеспрямовано. По-друге, культурна дифузія, як правило, є двосторонньою. Наприклад, проникнення американської культури на Європейський континент у другій половині XX ст. виявилося настільки потужним, що породило особливий феномен, названий "вестернізацією". У свою чергу, і американська культура, яка дала світові величезну кількість відкриттів і винаходів, раніше формувалася завдяки цілеспрямованим запозиченням зі Старого світу, властиво тієї ж Європи, але декількома століттями раніше.
Культурна дифузія може бути не тільки зовнішньою, але й внутрішньою. У другому випадку йдеться про взаємне проникнення елементів різних субкультур в рамцях однієї культури. Таке проникнення частіше за все (або наочніше за все) відбувається між субкультурами, носіями яких є соціальні групи, що знаходяться на різних шаблях суспільної ієрархії. Наприклад, середній і нижчий класи переймають у вищого класу елементи високої моди, престижного споживання, літературної мови та деяких розваг (більярд, теніс). Натомість представники еліти дедалі активніше переймають у нижчих верств форми більш розкутої поведінки, спрощеної манери одягатися тощо.
На культурну дифузію як на провідний шлях поширення культури, вагому альтернативу еволюціонізму особлива увага зверталась у XX ст. (про це мова йшла у темі 1). Однак, провідна роль культурної дифузії може бути визнана, передусім, як механізму горизонтальної соціокультурної динаміки всередині певної культури.
Поняття й основні теорії історико- культурного процесу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. Поняття соціокультурної динаміки“ на сторінці 2. Приємного читання.
