TextBook КІТІ. Тоді нехай візьме мою подушечку. А я легенько згорнуся собі вузликом, так і булочка з медом краще прослизне.
ФЕЛІКС. Тільки не відходь від скатерки, щоб не капнула медом на бетон. А то ще підірвеш нашу боєздатність!
(Усі нишком хихотять.)
БЕБРА. Ох, яке ж цілюще морське повітря!
РОЗВІТА. Авжеж, цілюще.
БЕБРА. Груди розпростуються.
РОЗВІТА. Авжеж, розпростуються.
БЕБРА. Серце оновлюється.
РОЗВІТА. Авжеж, оновлюється.
БЕБРА. Душа випурхує з лялечки.
РОЗВІТА. Якою ж прекрасною стає людина, коли милується морем!
БЕБРА. Погляд стає вільним, окриленим...
РОЗВІТА. Злітає...
БЕБРА. Лине в далечінь понад морем, понад безкраїм морем... А скажіть мені, обер-єфрейторе Ланкес, що ото за п'ять чорних цяток видніються на березі?
КІТІ. І я їх бачу. З п'ятьма парасольками!
ФЕЛІКС. Їх шість.
КІТІ. П'ять! Одна, дві, три, чотири, п’ять!
ЛАНКЕС. То черниці з Лізьйо. Їх евакуювали сюди разом із дитячим садком.
КІТІ. Але діточок Кіті не бачить! Вона бачить лише п'ять парасольок.
ЛАНКЕС. Малечу вони завше лишають у селі, в Бавені, а самі часом приходять, коли відплив, і збирають мушлі та крабів, що застряють серед ромелівської спаржі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бляшаний барабан» автора Ґрас Ґюнтер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оглядати бетон, або Містика, варварство й нудьга“ на сторінці 9. Приємного читання.