Земля як власність

Соціологія культури

Якщо ж проаналізувати новітній розвиток уявлень про власність, характерних для лівих політичних рухів (особливо уявлень про земельну власність), можна відзначити наявність у них глибоко консервативних мотивів. По-перше, це уявлення про обмеженість власності на землю і про зв'язок цієї власності з безліччю обов'язку власника. По-друге, це взагалі обмеження права власності на землю і практичне зведення ролі власника (posessoi) до ролі орендаря, утримувати, коли дійсним власником є держава, що виступає в ролі "сеньйора". По-третє, обмеження комерційного оббігу земельної власносгі. По-четверте, встановлення найтіснішого зв'язку між земельною власністю й особистістю власника, що втілюється в гаслі "Землю тим, хто її обробляє!". Тільки той, хто безпосередньо працює на землі, тобто віддається їй, упредметнює в ній власну особистість, може бути власником землі. Володіння повинне в повному розумінні слова стати "амальгамою" людини і речі, у даному випадку землі.

Протилежний, ліберальний проект припускає повне зняття всіх обмежень на право власності на землю. Земля може необмежено продаватися, купуватися, передаватися в оренду, підлягати будь-якому користуванню аж до зловживання. Вона стає таким же абстрактним товаром, як і будь-який інший товар. Усі пов'язані з нею особистісні, сімейні, історичні та інші символічні асоціації можуть включатися в її вартість (тобто одержувати те ж саме абстрактне грошове вираження), а можуть бути відкинуті як нерелевантні. У будь-якому випадку земля стає відчуженим об'єктом.

Тут мова не йде про порівняльні достоїнства того чи іншого проекту. Нам важливо тільки підкреслити: а) специфіку консервативного ставлення до власності як глибоко особистісного ставлення, що припускає єдність володіння і власника; б) консервативну природу підходу до проблеми власності з боку "лівих" партій і політичних рухів.

Структура ідеологій

Консервативна і ліберально-прогресистська ідеології — це не тільки теоретичні системи, а й існуючі в основі цих систем своєрідні, як говорив Мангейм, способи мислення. Ліберально-прогресистський спосіб мислення грунтується на ідеї "природності" певного соціального й індивідуального існування. Найбільш яскравим її вираженням була концепція природного права.

Мангейм таким способом класифікує головні характеристики думок, пов'язаних з ідеєю природного права.

А. Зміст концепцій, заснованих на ідеї природного права:

доктрина природного стану;

доктрина суспільного договору;

доктрина суверенітету народу;

доктрина невід'ємних прав людини (життя, свобода, власність, право опору тиранам тощо).

Б. Методологічні риси думки, заснованої на ідеї природного права:

раціоналізм як метод вирішення проблем;

дедуктивне проходження від загального принципу до конкретних випадків;

постулат загальної правомочності стосовно кожного індивідуума;

постулат універсального застосування всіх законів для всіх історичних і соціальних спільнот;

атомізм і механіцизм (складні цілісності—держава, право й інші — конструюються з ізольованих індивідуумів чи факторів);

статичне мислення (правильне розуміння загальних принципів вважається самодостатнім і незалежним від впливу історичних змін).

Мангейм формулював ці принципи стосовно ідей Просвітництва, реакцією на які став німецький консерватизм XIX ст. Марксизм і родинні йому різновиди лівої ідеології сформували в XIX - початку XX ст. новий варіант прогресистського світогляду, хоча і пов'язаний генетично з філософією Просвітництва, але який став на істотно інші теоретичні позиції. Сам Мангейм, дуже і дуже залежний від марксизму, не робив марксистський "прогресизм" предметом систематичного аналізу, хоча саме марксизм, зберігши ідею прогресу, істотно змінив, можна навіть сказати, перевернув теоретичні принципи природно-правового підходу. Стосовно марксизму мангеймівська класифікація буде зовсім іншою. Зміст концепцій, пов'язаних з марксистським баченням суспільства:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Земля як власність“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання

  • О. Конт як основоположник соціології

  • Об'єктивізм

  • Веберівський погляд на розвиток капіталізму

  • Дві соціології

  • Визначення ситуації

  • Життєвий світ

  • Когнітивна мікросоціологія

  • Пізнання як творчість світу

  • Соціологічне поняття культури

  • Кінцеві ділянки значень

  • Три трактування історизму повсякденності

  • Еволюція конституюючих елементів повсякденності

  • Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури

  • Характеристики понять "особистість" та "індивід"

  • Підходи до вивчення відносин "особистість — культура"

  • Загальна характеристика культури

  • Людина — семіотична істота

  • Становлення античної особистості

  • Вплив особистості на культуру

  • Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності

  • Ренесансна особистість

  • Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта

  • Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності

  • Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"

  • Розділ 3. Інтерсуб'єктивність культури та інтердієвість культури

  • Інтерсуб'єктивність соціокультурної реальності

  • Інтертекстуальність культури

  • Культура як "диференційована єдність"

  • Багатомірність саморефлексії культури

  • Розділ 4. Буття людини в культурі

  • Інституціоналізація життєвого досвіду

  • Життєві світи людини: єдність і специфіка

  • Значеннєвий універсам

  • Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура.

  • Простір і час життєвого середовища

  • Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини

  • Гени і мозок. Інформаційна ємність людини

  • Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда

  • Про природу любові і сакральності

  • Людина сексуальна. Сексуальна культура

  • Насильство як засіб домінування і панування

  • Політика: ідеологія і практика

  • Природа і механізм гри

  • Класифікація ігор. Тенденції розвитку

  • Смерть як екзистенціальний і культурний феномен

  • Життя після смерті: досвід досліджень

  • Розділ 5. Ритуал — символ — міф

  • Ритуали і соціальні інститути

  • Визначення ритуалів

  • Дюркгейм про релігію і ритуали

  • Типи і функції ритуалів

  • Rites de passage

  • Що таке символ?

  • Міфологічна символізація

  • Міф як жттєва реальність

  • Міф: енергія і функції

  • Національний міф

  • Розділ 6. Ідеології

  • Конкретне розуміння власності

  • Абстрактне розуміння власності

  • Земля як власність
  • Свобода, рівність, братерство

  • Конкретна свобода

  • Свобода в "лівому" дискурсі

  • Правові ідеології

  • Парадокс світового інформаційного порядку

  • Розділ 7. Традиція — канон — стиль

  • Радянський політичний канон

  • Життєві форми в Шпрангера

  • Життєвий стиль і Lebensfuhrung

  • Що таке моностилізм

  • Сакральне ядро моностилістичної культури

  • Категорії полістилістичної культури

  • Нові культурні моделі

  • Культурний фундаменталізм

  • Розділ 8. Культура і соціальна структура

  • Вертикальні класифікації

  • "Модерністський проект"

  • Марксизм і модернізм

  • Модернізм у вивченні соціальної структури

  • Екскурс: українська реідеологізація

  • Критика модерністського підходу до вивчення нерівності

  • Нові диференціації

  • Нові диференціації і диференціюючі фактори в Україні

  • Соціальний розподіл стилів

  • Нова парадигма соціоструктурного підходу

  • Розділ 9. Прикордонні галузі пізнання соціокультурної динаміки. Постмодерн

  • Плюральність життєвого світу людини

  • Неоднорідність соціокультурного простору

  • Концепція децентрованої (розщепленої) особистості

  • Нова повсякденність

  • Віртуальне і реальне

  • Постмодерн і час

  • Соціальність прийдешньої епохи

  • Ідеологія постмодерну

  • Висновки

  • Література